В колонках играет - Melnitsa
Настроение сейчас - cool

Вона відклала ручку і закрила свою чималеньку записну книжку. Потягнулася, і повернулась обличчям до Джинджер. Маленьке пухнасте чудо спало на її м’якій білій подушці. Маленька кішечка, всього трьох місяців від народження, маненьке-маненьке кошеня. Подароване їй на день народження кимсь з її численних знайомих. Вона навіть не пам’ятала ким, але була просто закохана в це маленьке пухнасте чудо, що вже дві неділі не дає їй нормально виспатися. Джинджер знає, що на хазяйку будильник не діє, а їсти ж хочеться зранку, тому, після того як облизування носа хазяйки ні до чого не призводять, окрім задоволеного сонного мурчання, вона просто починає шалено плигати по ній, скакати, бігати по цьому сонному тілу, тільки б воно відкрило очі, а потім всістися навпроти ледь відкритих повік, зробити нещасне і голодне обличчя та починати нявчати, доки хазяйка остаточно прокинеться. Не візьме її на руки, та не винесе на балкон і покормить. Так, після такого точно скоро спати не захочеться, - і звідкіля це пухнасте щастя впало на мене, - майнуло в голові. – от виспиться за ніч а потім вранці знову спати не дасть. Може її зараз на балкон відтарабанити?.. та ні, жалко малого чуда, хай вже спить. Вона глянула на годинника. Друга ранку. Класно. А о сьомій вставати, на роботу топати. Як ліньки то. І далась їй та писанина. Все. Вона вимкнула світло і вирішила трохи поспати.
Зранку повторилася вся та картина що відбувалася кожного ранку. За виключенням того, що Джинджер гордо сиділа на кухонному стільці і великими голодними очима дивилась, як хазяйка пила зелений чай з жасмином, аромат якого розносився по квартирі.
- Ну шо ти хочеш?у? Джинджер? – спитала цікаве кошеня дівчина, - Чого дивишся на мене? Їсти хочеш… так чого не їси свій віскас, знаєш як його інші коти люблять? У? – кошеня зрозуміло, що на нього звернули увагу і почало повільно перебирати лапами на місці. – Ну, чого? Ха, так ти хочеш того що я? хи, - хазяйка посміхнулась і поставила трохи надпитий нею чай на інший край столу, якраз напроти кошеняти, - Ну на, пий, чого дивишся, а то заберу раз нехоч. Кошеня тут же звелося на задні лапи, а передніми - вчепилося кігтиками прямо в білу скатертину, на краю столу. І носом потягнулося до пахучої чашки. Понюхало, поводило вусами і потім лизнуло чаю з кашки, носом впершись в інший бік чашки. Потім ще раз. А за тим, Джинджер підняла голову і здивовано подивилась на хазяйку. Мовляв – що ти таке п’єш – , відвернула носа від чашки, сплигнула зі стільця, та побігла в кімнату, на останок, кинувши ще один здивований погляд на свою хазяйку.
Вона ж взяла назад чашку, і посміхаючись допила свій полишений чай.