В колонках играет - Ария - Я Свободен

Настроение сейчас - Ггггг... догадайтесь


Унікальна особистість мого організму починає мене трохи дратувати. В той час, як нормальні люди, після такого шаленого відпочинку сплять до опівдня, в мене у грудях дзвонить будильник з самого рання й складається відчуття, що мій мозок починає працювати на повну потужність з тим, що, зазвичай, він використовує лише запасні ресурси.
І так. Солодкі огризки вже давно закінченого сну ще виблискували своїм присмаком на моїх повіках. Але все ж я починала розуміти, що прокидаюся.
- Ну от. Здається я таки проснулася повністю. Хм... й голова не болить, - розмірковую лежачи на спині.
Вирішивши зробити ранкові оглядини власної кімнати, я незграбно привідкрила праве повіко. Звичайна картина моєї буденності мене здивувала. У звичайний робочий день, на протилежному ліжку ще досі мирно спали мої батьки. Зважаючи на те, що зазвичай просинаюся лише після того як вони підуть, я вивела два припущення - або я проспала чотири дні (так як спати лягала у вівторок), або ще занадто рано. Чотири дні солодкого сну - це вже навіть для мене багато, тому схиляюся більше до другого припущення. Повільно перевівши погляд на годинник, який показав мені шосту годину ранку, впевнююся остаточно. Надалі мій мозок видав ще одну геніальну думку, а точніше - сам собі поставив діагноз - сушить.
Неподалік від свого ліжка я помітила три досить великого розміру чашки. В моїх очах запалав шалений вогонь. Доки мій мозок вигадував, чим би мене ще здивувати, на протилежному боці кімнати пролунав дзвоник. Я автоматично прикрила очі. Першою, на "душещєпатєльний" крик півня, якого якимсь чином запхали у невеличкий настільний годинник, відреагувала мама. Я подумала, що зараз вставати, аби задовольнити свої вранішні потреби, не самий вдалий час. Сама лише думка про те, яка картина відкриється моїм батькам , дотягнулась би я до чашки, викликала в мене "нашествіє" мурашок. Це мало б виглядати десь так - напівзігнутий оголений сурок із кружкою у тремтячих лапках, жадібно ковтає солодкі, мов нектар краплі хлорованої води з їхньої чашки. Жах! Нє, дочекаюся зручного моменту.
За кілька хвилин у кімнаті нас залишилося лише троє - я сплячий тато й мій мозок, який невіжено почав крутити баранку думок у моїй голові. Здавалося б ще трохи і він разом із усіма своїми ранковими примхами та думковим лототроном, який вже був розкручений до швидкості світла, вилетить на мою подушку.
І ось! Слава Марії, матері Сина Божого, ця довгоочікувана мить настала. Тато, прокинувшись, вийшов з кімнати і в мене було кілька хвилин аби здійснити вранішній ритуал. Встаючи з ліжка, я загорнулась у простирадло аби не світити своїми оголеними цицьками. Тихо сподіваюсь, що в одній з кружечок виявиться прохолодний вишневий напій, який учора зварила бабуся. Але... я глип у чашку, а там нічог нема. Я до другої - й там біло-пусте дно не порадувало моє око. В третій чашці, на самому дні я надибала кілька крапель татового чефіру з чаинками. Зробивши ковток, якщо його можна так назвати, я ще довго плювалася в бік тієї самої чашки, намаючись позбавитися вередливих чаинок. Але марно, їх більшість все одно поховалась в мене поміж зубів.
Незнаю чому, але моя муза навідується до мене саме зрання після бурного вечора. Іноді дивуюся її нахабності. О так вривається до мене й будить то в шість, то взагалі може в четвертій ранку підняти. І нікуди ти не дінешся. Мусиш сідати за ПК й висловлювати усі її забаганки у письмовому вигляді.