Я поринаю в світ блакитних мрій,
Солодким подихом своїх ілюзій,
Ловлю уривки твоїх снів,
Що так чарують мозок мій.
Ґвалтуючи той дивний всесвіт,
ти роздираєш на шматки
моє кохання, моє серце,
та відправляєш до пітьми.

Реалії солодких снів,
Чудові очі ті, і солод їх –
Так зводять з розуму мене,
Тону у глибині їх.
Лиш марно кличу – бо не для мене
існуєш ти, і розумію це,
та все ж пірнаю в світ блакитних мрій.

Пиши мені, коханий,
Ті дивні сни про почуття,
Кажи мені, коханий,
Що ми разом на все життя.
Чаруй ж мене, коханий,
Дрімотним зіллям океану.
Кохай мене, мій гарний,
Тоді твоєю стану я.

Даруй закоханості нашій,
Величчі чаруючі краї.
Додай безмежності маленькому коханню,
Що помирає в самоті.
І не губи святі хвилини,
Що нам подарував Амур,
Цінуй от ті перлини,
Що кожен день зриваєш з моїх губ.
Чого ж чекаєш, милий мій,
Чого вагаєшся між вибором світів,
Чому ж не віддаєшся вітру мрій,
І залишаєшся у темряві забутих снів.

Молю тебе, коханий,
Віддайся напрямку вітрів,
Відчуй політ моїх палких ілюзій,
Відчуй все те, що ти хотів.
Здійми бурхливі оплески бажання,
Розвій їх вітром справжності своєї,
Насолодись перлинами кохання,
І мріями блакитними душі моєї.

Залиш минуле десь далеко,
У павутинні сірих днів,
Та не затримуй час –
хтось може вмерти,
від дикої самотності вночі.