Тебе зустріла й зшаленіла,
Твоїм творінням зачарована вона.
Невже не бачиш, що чекає
Вона від тебе на взаємне почуття.
Нехай лиш другом стане
Й ти відчуєш
В її палких обіймах залиша
Хоч краплю правди,
Хоч надію, на справжні почуття.
Вона ж не дурнувата, розуміє,
Що ти належиш іншим почуттям,
Лиш непомітно від тебе шаленіє,
Але мовчить, наче Сльоза…