В колонках играет - саксафон

Це почуття хоча б 1 раз у житті огортало кожну людину, воно є не відємною частиною, тому що вчить нас переживати, такі емоції, без яких ми не зможемо оцінити Щастя. Почуття самотності огортає, тоді коли життя позбавлено Кохання, і багато з нас думає, що все втрачено, але так здаються тільки слабкі....сильні люди, залучаються підтримкою віри, і чекають, чекають.....Адже саме несподіване приходить, коли ти не чекаєш.....Бо коли здатися, і закритись, то можна ніколи не побачити, що після дощу виходить сонце, і переливається веселка.
Багато хто з нас скаже, що самотність це ЖАХ!Я теж так думала.....але тут недавн, зловила себе на думці, що інколи в такі моменти, можна багато чого зрозуміти, переосмислити, в такі моменти, народжується багато слів душі, віршів.....так само як і від будь яких інших емоцій.
Звичайно, важко переживате все це, але я от думаю, що самотність, це така собі Скарбничка почуттів......ми збираємо в неї любов, ніжність, розуміння, духовне тепло, до тої людини, яка рано чи пізно зявиться у нашому житті. Головне оберігати всі ці почуття, і не перетворювати їх у ненависть, гордість,злість.....
І найголовніше не падати духом, вірити і надіятись.......не полишати спроб знайти, і запастись терпінням!