Квітень, ранок. Ще трішки і вона вийде з
вагону потяга. Де її зустріне той який чекав...
Потяг
зупинився, за вікном полудневе місто. Вона переживаючи рушила до виходу.....він
зустрів її щирою посмішкою, від якої її серце одразу заспокоїлось і очі засяяли.
Попереду в них було 3 дні разом.
Він
обережно взяв її за руку і вони вирушили у подорож чудовим містом. Вона слухала
історії і легенди про ті чи інші місця, і про людей.....і з захопленням
дивилась на красиве місто, наповнене людьми....які кудись поспішали. Тільки
вони нікуди не спішили, вони насолоджувались...ловили один одного такі боязкі і
невпевнені, але по дружньому теплі погляди. Їх щирий і веселий сміх заповнював
все навколо. Той вечір закінчився ніжним поцілунком.
Прокинувшись
наступного дня вона мило усміхнулась, бо знала що попереду ще один день з ним. Прогулянка почалась з підкорення висоти, вона
переборола свій страх, бо він вірив що вона зможе, і був надійною підтримкою.
Це був 33 поверх закинутого «Паруса». Це було її досягнення, вона змогла це
зробити, і воно було того варте. Ніби на вершині світу. Їх було тільки
двоє....вітер куйовдив її волосся, а вона своїм фотоапаратом старалась зловити
найкращі миті в його очах, його усмішку, побачити його душу....Потім він ніжно обняв її щоб зігріти....їх погляди
зустрілись....і губи злились в пристасному і солодкому поцілунку. На ту мить їй
здалось що весь свій зупинився....Після цього був кінотеатр....і незважаючи на
фільм....їхні думки і руки були поруч....
Нічне
місто, його вогні, набережна, зорі......і знову тільки їх двоє. Це був їхній
вечір....перший вечір удвох. Вони йшли вперед, і просто були щасливі, і
насолоджувались тими миттями разом.
Ще
один ранок разом......вони гуляли ранковим парком...почав накрапати
дощик....вони заховались під альтанкою....міцно обійнявшись....вони знали це
тільки початок їхнього шляху разом.Час і життя неодмінно покаже, що буде
дальше. Адже все вирішують тільки небеса.
За
вікном похмурий весняниний день, моросить дощ. Вона повертається додому. Пройшли
чудові 3 дні, наповнені радістю, спокоєм, мріями, ніжністю і пристрастю. Їй
неодмінно буде цього не вистачати....і їй мало б бути сумно....але ні, вона
повертається з надією в серці і спокоєм в душі.....це він залишив такий слід.
Вона вірить що все у них буде добре!