Замок було збудовано протягом 1635–1640 років під керівництвом архітектора Андреа дель Аква за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Службові приміщення утворювали квадратний двір з терасою, пристосованою до оборони. З трьох боків палац був оточений глибоким ровом, з північного боку, зверненого до долини, він мав гарну терасу з балюстрадою і скульптурами. До замку в’їжджали через велику браму — портал з двома колонами. Мармурова таблиця на брамі зустрічала гостей латиномовним написом: «Вінець ратних трудів — перемога, перемога — тріумф, тріумф — відпочинок».

Інтер’єр Золотої Зали Підгорецького замку. Фото 1909 року

Вже своїм зовнішнім виглядом замок-палац вражав своїх сучасників, однак ще більше вражень він справляв на тих, кому пощастило потрапити всередину. Інтер’єри Підгорецького замку вражали своєю красою і пишнотою. Внутрішні зали були тематичними та мали такі назви як Китайська, Золота, Лицарська, Зелена, Дзеркальна та Мозаїчна.

Інтер’єр Зеленої зали Підгорецького замку. Фото 1912 року

Інтер’єр Китайської зали Підгорецького замку, ймовірно, слід визнати найкращим інтер’єром у стилі шинуазрі на теренах тодішньої України. Окремо зберігалися речі, що належали королю Яну ІІІ Собєському, який між іншим теж володів цим замком та провадив його масштабну реконструкцію.

Північна стіна Зеленої зали Підгорецього замку. Фото 1880 року

Розглядаючи столітні фото інтер’єрів палацу, помітно, що картини на стінах доволі схожі на всесвітньо відомі усім роботи. На жаль, оригінальних робіт в замку ніколи не було, однак прямі копії з робіт Рафаеля, Рубенса, Тіціана, Караваджо справді прикрашали стіни кімнат. Також тут висіли картини польського художника Чеховича, полотна Якоба де Баана на історичні теми — «Облога Смоленська» і «Прийом шведських і бранденбурзьких послів Володиславом IV». Навіть їдальню прикрашали портрет гетьмана Конецпольського на стелі та 72 портрети видатних політичних та духовних діячів, а також чорний мармуровий стіл, на якому хрестили короля Яна ІІІ.

Столова зала Підгорецького замку. Фото 1909 року

У 1728 році тодішній власник замку Вацлав Жевуський розпочав реконструкцію в ході якої палац став триповерховим. Нові зали були наповнені великою колекцією цінних картин та старовинної зброї, яку зібрав сам Жевуський. Деякі речі для Підгорецького замку були запозичені в його недалекого сусіда – Олеського замку. Також, в середині палацу тоді діяли друкарня й театр.

Інтер’єр Столової зали Підгорецького замку. Фото 1912 року

Дещо збідніли колекції замку після смерті Вацлава Жевуського в 1779 році . Спочатку частина майна була розпродана на 3 аукціонах. Згодом управитель замку Ремішевський розпродав значну кількість цінностей.

Дзеркальна зала Підгорецького замку. Фото 1910 року

У 1867-1903 роках замок був відреставрований завдяки Євстахію Сангушку. Саме на цей період припадає значна кількість світлин інтер’єру палацу, які ми маємо можливість розглянути.

Багряна зала в Підгорецькому замку. Фото 1880 року

А от в час Першої світової війни замок двічі пограбувала російська армія, добряче понищивши внутрішнє оздоблення. Однак це був не найгірший сценарій для будівлі, оскільки замок перебував на лінії фронту і йому взагалі загрожувало знищення, однак сам генерал Брусилов попіклувався, щоб замок було збережено.

Китайський Кабінет в Підгорецькому замку. Фото 1910 року

У 1956 році в замку сталася велика пожежа, яка знищила більшу частину внутрішнього оздоблення. Були проведені відновлювальні роботи, але туберкульозний санаторій для хворих залишався в замку до часів незалежності України.

Амфіляда в Підгорецькому замку. Фото 1909 року

1997 — стався переломний момент у історії замку — завдяки клопотанням громадськості та праці Бориса Возницького Підгорецький замок передали Львівській галереї мистецтв. Того ж року створено благодійний фонд відродження замку на чолі з Б. Возницьким. У фондах галереї збереглися 85% речей із замку, які планують туди повернути, а відновлений палац перетворити на музей інтер’єрів. Однак, станом на сьогодні замок зачинено на реставраційно-відновлювальні роботи. Для огляду доступні лише навколишні території та фасад.

Володимир ПРОКОПІВ