Нет на России темы более ненавистной и также жестоко критикуемой, чем украинский национализм. Самым страшным преступлением на Московии считается любовь к украинской нации, культуре, музыке, языку, истории.
Почему на России так ненавидят украинских националистов? Почему патриотов Украины на России называют фашистами, нацистами, кем угодно, но только не героями своей страны? Почему в нашем флаге, в нашем гербе россияне видят нацистские символы?

Из-за духовной неприязни? Из-за духовной несовместимости? Врождённой антипатии и действительно страшной фобии – украинофобии?

Да. Но более всего ненавидят украинцев за их отношение к свободе, неистребимый дух человека, неспособного жить в рабстве, не признающего рабства. Рабства или как еще более точно сказал Гумилев: пассионарности, желания угодить господину своему, ставших частью быта россиян, неотъемлемым компонентом пресловутого «русского мира».

Наверное, больше нет такого народа на всей территории Россия, который, столетиями подвергаясь самому натуральному геноциду, сохранил свой неповторимый дух украинца, культуру, язык, музыку…

Сотни лет угнетения не стерли из его памяти любви к родине, любви к свободе.

Ни смотря, ни на что, как ни старались московские палачи, все равно, в каждом новом поколении вырастали новые Шевченко, Сковорода, Мазепа. И вновь и вновь поднимались на кровавый бой, за свободу своей родины, своего народа украинские национальные герои – украинские патриоты.

За что нас ненавидели и ненавидят «русские», а говоря точнее московиты?

За сепаратизм! Вы представляете себе, оккупант, коварством и обманом захвативший власть в нашей стране. Нас, за наше желание восстановить свои границы, за наше желание жить на своей земле и не подчинятся ни московскому царю, ни московской национальной идее, нас же называет сепаратистами, а не борцами за свободу!

С одной стороны, это можно просто объяснить, отсутствием у московитов национального духа, национальной идеи, основанной на крови. Что получилось во многом благодаря тому, что россияне - это общность порабощенных, отказавшихся от своих истинных корней народов, народов принявших московское рабство, религию, идеологию. Народов, предавших своих предков, наплевавших на своих дедов и прадедов. Поменявших свою кровную месть на преданность оккупантам, почитание оккупантов, обожествление их.

С другой стороны, это можно трактовать как страх раба, который полностью отказался от себя и высшим счастием своим и радостью мыслит благосостояние своего господина, хозяина, а потому любое действие, направленное против него, считает страшным преступлением, граничащим с предательством.

Именно потому, что рабу не дано понять, что предательством как раз и есть его желание угодить господину, убийце его отцов. Он и называет всех борцов за свои права предателями.

Наш долг, долг каждого украинца, долг каждого человека, прежде всего: чтить отца и мать своих, их память, а не их убийц и насильников! Предать род свой для нас страшнее смерти. В то время, как для потерявших корни свои, предательством мниться протест против воли господина своего.

Украинский национализм, в отличие от российского шовинизма, никогда не был религией масс, религией толпы, религией маргиналов.

Потому как строили его фундамент не просто патриоты, а реальный цвет нации, украинская интеллигенция: Григорий Сковорода, Иван Котляревский, Тарас Шевченко. Их патриотизм, беззаветная любовь к родине, искренняя привязанность к ее светлым идеалам, вела наш народ к восстанию, к революции.

Московские политтехнологи никогда не понимали украинцев, и всегда отождествляли нашу любовь свободе, и к независимости с сепаратизмом. Делая это, прежде всего, потому что считали факт оккупации достаточным, для того чтобы утверждать, что присоединили Украину к Московии навсегда, навечно, что народ ее уже заражен вирусом великоросского шовинизма, и что получить независимость Украина в принципе уже не может.

Оснований для того чтобы утверждать это, в принципе, у них было предостаточно:

Во-первых: более 30% населения современной России - это украинцы, которых в разное время депортировали для освоения Сибири и прочих оккупированных территорий. Даже Петербург строили в большей мере, украинские заключенные, которые если и не погибли, при его строительстве, остались там жить.

Во-вторых: практически весь свет нации, всю интеллигенцию, мастеровых людей, выдающихся ученых, преподавателей, священников, со времен Петра силком вывозили на Московию, и они оседали там.

И первые, и вторые, в основе своей, потеряли связь с родиной, приняли московскую имперскую идеологию, стали верными слугами «Москвы – Третьего Рима», продали свой народ, свою душу.

Ну и в третьих: московский империализм примитивен по природе своей, и в его схематике нация – это любой народ, народ раб. Люд, признавший за своего хозяина - царя-императора, самодержца московского. Который, в свою очередь, царь-царей, и десница господня, и должен построить империю от моря до моря, а точнее говоря: покорить весь мир!

У Украины такой «великой идеи» не было, нет, и не будет! Никогда не будет строить Украина – Великую Украинскую Империю и не будет проповедовать идею великоукраинцев и малоукраинских народов!

У Украины нет царей. И не потому что нет достойных людей, или нет людей достойного (царского) происхождения, наоборот! В Украине, у ее народа, нет той спеси, напыщенного самодурства и лакейства нет, и желания поклоняться, и лебезить пред кем то! Князей украинских, гетманов русских - избирали, или призывали княжить. И как призвали, так и отозвать могли.

Власть от Бога в Украине передавалась народу, а не какому-то выскочке «самодержцу» с многотомной насквозь сфальсифицированной родословной берущей свое начало с первого римского императора Октавиана Августа!

Именно поэтому, из-за отсутствия «Великой миссии» и называли московиты наше стремление к независимости – сепаратизмом! Так как просто не понимали нашего нежелания помогать Москве, строить ее Империю!

Именно из-за нежелания захватывать чужие земли, чужие территории, из-за желания жить на своей земле, работать на ней, называли они наш национализм местечковым, недонационализмом, национализмом без одной большой объединяющей (шовинистической) идеи!

Москвичи и сегодня называют украинский национализм тупиковым, потому что у украинцев нет ни желания строить «Великую Украину» от моря до моря, ни стоять над другими народами и повелевать ими!

Именно в этом лежит радикальная разница наших взглядов, именно тут зарыт ключ к пониманию нашей несовместимости!

Мы не братья, ни друзья и не родственники, и если мы хотим жить в собственном независимом государстве – мы будем в нем жить! Будем трудиться на нашей богатой и благодатной земле, во благо своего народа, своей семьи, своей родины!

В этом смысл украинского национализма – в труде, в строительстве, в самодостаточности!
Oleg Cheslavsky
Ист:.http://fakeoff.org/socium/teoriya-ukrainskogo-natsionalizma#.Vrr7zmRpagI.facebook

Хай Різдво у вишиванці,
Розбудить Вас щасливо вранці!
І принесе у Вашу хату,
Радість й усмішок багато.

Розбудить приспані надії,
Достатком й щастям Вас зігріє,
Зігріє сонцем і любов'ю
Та подарує Вам здоров'я.

Україна і українці вітаю вас з прейдешніми святами !!!!
Миру, злагоди і добра нашим сім"ям :)))

Створена Українська електронна бібліотека.
http://libruk.in.ua/

В знак підтримки, пам"яті про невинно замучених голодом українців - о 16:00 запали свічку на своєму вікні.

1.


2.


3.


4.


5.

Нас убивають поодинці, смерть виглядає випадкова.
Лише за те, що українці, що свої звичаї і мова .
Загинув Білозір у Львові, і не здригнулась Україна.
Співав пісні на рідній мові, у тім була його провина.

Звідки взялися оці пси, ці кровожерливі шакали?
Здавалося, пройшли часи, коли за слово убивали.
Згадай-но, як у них рука, піднялась на страшне безумство,
Повішали Івасюка і видали за самогубство.

Згас Симоненко, як свіча, бо на заваді було слово.
Вмер від побоїв палача, побили ніби випадково.
Загинув Стус у таборах, за Україну, її долю.
Кати тремтіли, мали страх, та не зламали його волю!

Здавалося - пройшли часи, та це не можна забувати.
Бо знову бродять підлі пси, і нас продовжують вбивати.
Лише по тому, смерть кому, була потрібна Чорновола,
Не важко зрозуміть чому, вона не була випадкова.

І хто віддав команду: Фас, Гонгадзе вбити всімвідомо.
Але за дурнів мають нас і брешуть нагло і свідомо.
В Одесі вбили юнака, кого ця звістка зачепила?
Максима Чайку смерть така, теж випадкова підкосила?

Убили просто лиш за те, що вболівав за Україну,
Любові почуття святе, йому поставили в провину!
Отож, яку державу нам, вдалося ніби збудувати,
Що дозволяє хижим псам, нас вибірково убивати?

І на чиїй сторожі пси, і хто намітив нову жертву?
Тому ще не прийшли часи, коли природньо можна вмерти.
Тож не мовчи, бо загризуть, а виламай кола із тину!
Без тебе псів не розженуть! Без нас не звільнять Україну!

Мирослав Вересюк

Гуцули кажуть, що то ведмеді люльку курять (фото Анжеліка Ведюн)

Миру, мужності і мудрості відрізняти добро від зла,
повернення з війни і душею, і тілом.
Для захисників і захисниць,
на передовій і в тилу,
для відомих і незнаних,
близьких і далеких.
Слава Україні!



1.

Богородиця у вишиванці. Дивовижні ікони українського живописця Олександра Охапкіна (фото)
Якби Свята Марія походила із Закарпаття, вона виглядала б саме так, як на картині Олександра Охапкіна. Художник з Кіровограда пише ікони, на яких зображує Богоматір, Ісуса і святих в українських строях.
Такий стиль називають творчою іконою поставлену на національну основу. Це так звані неканонічні, “домашні” ікони. Картини художника виставлялись на багатьох виставках в Україні і за кордоном. Вони зберігаються у фондах Спілки художників України, приватних збірках Німеччини, Франції, США, Канади, Польщі, Італії та інших країн.
Джерело:http://vsviti.com.ua/interesting/creative/44437
Постіно діюча виставка копій робіт Олександра Охапкіна експонується в галереї Міжрегіонального вищого про­фесійного училища зв’язку м. Києва.

Не журися моя нене, що калина відцвіла.
Ти одна така у мене ясноока й чарівна.
Русі коси посивіли і летять твої літа.
А душа твоя лишилась, наче літо, молода.

Не журися моя нене, що за обрієм дощі.
Відшумлять зелені клени, буде радість у душі.
Русі коси посивіли і летять твої літа,
А душа твоя лишилась, наче літо, молода.

Твої скроні білі стали і летять твої літа.
Тільки ти для мене момо, будеш вічно молода!

0 просмотров

0 просмотров

5 просмотров

0 просмотров

Вітаю всіх українців з Днем свободи !!! Так-так, саме СВОБОДИ!!! Бажаю добробуту і злагоди кожній українській родині :)))

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
Володимир Сосюра, 1944

Это декоративный свадебный венок. По старой технологии в Украине их делали из бумажных цветов, покрытых воском, и вплетали туда травы и цветы. С старину венок мог весить до 3,5 кг и невесты реально одевали такой в день свадьбы.
© Nataliia Lukianenko.

ОДЯГНИ ВИШИВАНКУ - ПРИВІТАЙ КРАЇНУ!
24 серпня, в День незалежності України, одягніть вишиванку, зазначте свою приналежність до української нації!
Пам'ятайте, що держава починається з кожного із нас!
ОБ'ЄДНАЄМО УКРАЇНУ РАЗОМ!

Вітаю зі Святом Матері!

Мама! Немає милішого слова –
Ти ж бо життя, і творіння, й основа,
Пензель, перо надихались Тобою,
Вічна Ти в пісні – з болем, любов’ю.