В колонках играет - Бумбокс - Ким ми були
Буває,що хочеться написати все, що думаю. І лише почавши писати,розумію,що незнаю,що писати.Та сьогодні якось зібрала всі думки і сижу,слухаю звук клавіатури під пісні Бумбоксу,на які ти мене підсадив. Така дивна пустота всередині. Всі минулі почуття до тебе зникли...Залишилась якась незрозумілість чи що.В нас не було ніяких відносин,ми просто переписувались,так довго,здавалося,що вічно. Я відчувала в тобі якусь таку потребу, для мене було звичайним кожного разу відписувати на твої повідомлення. Пам"ятаєш, як писав , що спостерігаєш за мною з вікна мого четвертого поверху чи як казав , що сидиш біля мене,а я тебе просто не бачу? Це все таке якесь наше,незрозуміле для інших. Я впевнена ти не приділив нашій півторарічній переписці великої уваги. Ти з всіма так переписуєшся.Це я теж знаю. Але, незважаючи на все це, ти - єдиний ,хто так зі мною переписувався і з ким так переписувалась я. Все це було так обережно,хвилююче. Якби ти знав,як я скучаю за тими вечорами, коли мені приходили твої останні повідомлення.Ти ніколи цього не дізнаєшся.
Я ніколи не відправлю тобі це повідомлення.

В колонках играет - Океан Ельзи - не питай
Так хочеться вміти стирати з пам"яті...Забувати...Назавжди.
Важко жити завжди пам"ятаючи.Хочеться стерти все погане...всі помилки,дурні вчинки,образи,втрати.
Не хочеться далі жити з почуттям вини, образи, нерозуміння.
Ну чому воно не забувається??...такі дурні вічні спогади.
І навіть коли тобі ніхто про це не згадує,це дурне минуле приходить в думках,снах...
І робиться так погано,що ти не в змозі насолоджуватись тим гарним,прекрасним теперішнім.
Розум розуміє шо дурна я, адже зараз все так добре складається,а от всередині якось не так.Мучить все те ,шо так хочеться забути.
Чому не можна забути неправильні, погані моменти минулого??чи можна?...хто знає як ,підкажіть будь ласка.