-Поиск по дневнику

Поиск сообщений в Milenia_serce

 -Подписка по e-mail

 

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 26.02.2006
Записей: 68
Комментариев: 82
Написано: 160


Без заголовка

Пятница, 12 Января 2007 г. 22:06 + в цитатник
 (300x282, 21Kb)
В колонках играет - Corey Teylor "Bother"

Про що ви жалкуєте? Чи жалкуєте взагалі? Звичайно... Кожна людина чогось соромиться, бажає повернути якісь слова, чи час назад, щоб все було не так, як воно є, а якось... краще... По-інакшому, але, звичайно, краще. Якби ж тільки... Якби ж тільки вчасно сказати: "Я кохаю тебе", якби сказати: "ні", якби стриматись, якби ж... Я жалкую через велику кількість речей. Через усі дурниці, що я колись сказала, через те, що була з хлопцем, якого насправді ніколи не кохала, і який не кохав мене, через те, що часто буваю боягузкою і гублю надію в недрах відчаю... Іноді, я жалкую, що живу. І від суїциду мене втримує лиш те, що через це я буду жалкувати ще більше. Якщо буду... Якщо там, за смертю ще є щось. Ви вірите в життя після смерті? Я вже не знаю, в що вірити... На це питання необхідно дивитися з точки зору того, як ти відносишся до самого життя. Якщо ти любиш жити, п'єш життя, насолоджуєшся ним, то після смерті нічого для тебе не скінчиться і ти вічно будеш радіти сонцю, небу, дощу, вітру, коханню... Але, якщо ти ненавидиш життя, немає чого вірити в продовження його після кінця земного, адже, який тоді сенс в смерті? Краще, щоб вона стала забуттям, вічним спокоєм, яким і має бути.

Mas9n6ka   обратиться по имени Воскресенье, 14 Января 2007 г. 02:53 (ссылка)
Коли задумуєшся про смерть... Розумієш, наскільки все маленьке і мізерне, у порівнянні з бурхливим потоком життя. І як в один момент все може обірватись, зруйнуватись і ніколи, НІКОЛИ вже не повторитьись... Від цього боляче, але для того, щоб розуміти всі фарби свого життя потрібно відчути на собі подих смерті.
Коли я порізала собі руку так, що могла бачити, як б*ється кров у моїх жилах... Зрозуміла, що ні про що не можна жалкувати. Потрібно радіти тому, що ти маєш, і що колись зробила. Бо, жалкуючи про щось, ти жалкуєш про тей досвід, який би втратила, НЕ зробивши того. І не навчилася б виправляти ті помилки.
Бо все у нашому житті не просто так відбувається. Нічого не проходить безслідно.
Ответить С цитатой В цитатник
Milenia_serce   обратиться по имени Воскресенье, 14 Января 2007 г. 03:10 (ссылка)
Деякі люди бачуть і цінують життя навіть не замислюючись про смерть. Адже бувають такі. Щасливі. З гловою в хмарах, з сонцем в голові:)
Ответить С цитатой В цитатник
Mas9n6ka   обратиться по имени Воскресенье, 14 Января 2007 г. 18:12 (ссылка)
Гарно сказано.
Про мене?
Не замислюватись про смерть важко. Особливо, коли читаєш у газеті про дівчину, якій у новорічну ніч петарда потрапила в око і вилетіла через вухо. Вона навіть не встигла вскрикнути. Час смерті - 3.55. А я в тей момент пила шампанське і святку вала НР.
Ответить С цитатой В цитатник
Milenia_serce   обратиться по имени Воскресенье, 14 Января 2007 г. 20:24 (ссылка)
В принципі, рано чи пізно, усі люди замислюються про смерть. Але нерозумно жалкувати чи боятися неї. Вона невідворотна, хоча, як сказав ондин мій друг, звідки ти знаєш, що помреш? Якщо всі помирають, це не означає, що помреш і ти...
Ответить С цитатой В цитатник
Mas9n6ka   обратиться по имени Понедельник, 15 Января 2007 г. 19:36 (ссылка)
Розумний у тебе друг, справді.
Сьогодні читала в газеті "по-київськи" про одного художника, який переніс кліничну смерть. Тоді він пив, жив не так, як потрібно... Отже, він захворів, і ледь не помер. Це стало преломною подією в його житті: з тих пір він переосмислиив своє життя.
Востеннє я замислювалась про смерть... Оце зараз :)). А попередній раз- коли померла Любов Поліщук. В мене ще є в щоденнику такий пост. За 28.11.
Ответить С цитатой В цитатник
Milenia_serce   обратиться по имени Понедельник, 15 Января 2007 г. 22:15 (ссылка)
Отже, і смерть може стати початком життя. Смерть - то невід*ємна частина нашого життя, від неї неможливо втікти і не обов*язково бігти їй на зустріч. Думати про смерть інших - це природньо, бо боїшся насправді за себе, головне, не хотіти смерті, бо вона, певно, не краща коханка у світі...
Ответить С цитатой В цитатник
Lizonchik   обратиться по имени Понедельник, 15 Января 2007 г. 23:42 (ссылка)
знаешь...я тоже о многом жалею...но время вернуть нельзя...и это плохо...у меня тоже были разные мысли о смерти,ног меня все время кто-то или что-то останавливали...
Ответить С цитатой В цитатник
Milenia_serce   обратиться по имени Вторник, 16 Января 2007 г. 00:29 (ссылка)
И это хорошо, потому что, как мне кажется, мир без тебя многое потерял бы. По-крайней мере, я бы потеряла точно, частичку своей жизни, которая мне очень дорога.
Ответить С цитатой В цитатник
Lizonchik   обратиться по имени Вторник, 16 Января 2007 г. 19:00 (ссылка)
Исходное сообщение Milenia_serce
И это хорошо, потому что, как мне кажется, мир без тебя многое потерял бы. По-крайней мере, я бы потеряла точно, частичку своей жизни, которая мне очень дорога.


это ты мне???если да, то спасибо!!!
Ответить С цитатой В цитатник
Memente_mori   обратиться по имени Воскресенье, 21 Января 2007 г. 03:18 (ссылка)
Milenia_serce, я навчилася радити життю. Пам’ятаю коли мені було десь років 15 після кожного розчарування чи сварки з батьками я думала, що саме найкраще, це покінчити життя самогубством.
Але на даний момент моєї еволюція я ніколи не прощу собі, якщо в мене промелькне думка про смерть, мою смерть. Тоді я просто помру духовно, а це гірше, ніж лишитися тіла і відлетіти за обрії. Хоча хто там знає, що нас чекає поза тілом земним.
 (120x120, 11Kb)
Ответить С цитатой В цитатник
Комментировать К дневнику Страницы: [1] [Новые]
 

Добавить комментарий:
Текст комментария: смайлики

Проверка орфографии: (найти ошибки)

Прикрепить картинку:

 Переводить URL в ссылку
 Подписаться на комментарии
 Подписать картинку