В колонках играет - Плач Єремії - Вона

Як важко вчитися в класі супер творчих людей! І самій бути творчою людиною. Такі люди егоїстичні, вони постійно потребують уваги к своїм здобуткам і творам і потрохи забувають дивуватися творам інших, перестають звертати на них уваги, прокручуючи в голові нові рими, мелодії, картини чи прекрасну прозу. Як важко зізнаватись, що і сама така! Все частіше ловлю себе на тому, що хочу перекричати когось, показати, що набагато краща. Було б чим хвалитися... Як це по дурному. Чому цей світ складений з протистояннь та змаганнь? Та тільки спробуй не змагатися, не перекрикувати - вмить забудуть, з'являться інші генії, інші зірки. Тому скільки б не писала, як би не любила свої вірші, завжди залишусь позаду. Бо зупиняюсь, бо не хочу глушити когось криком, бо це все мене втомлює. Боріться, верещіть. В мене будуть мої вірші, мої думки, тільки мої. Що вам до них? Кричіть...