Напевно нема жодної людини, котра б не знала Святого Миколая. Ми змалку віримо в чудо. Щоразу сподіваємось отримати під подушкою омріяний дарунок. Правда? Навіть будучи вже досить таки дорослими людьми, Ми і далі сподіваємось на казку. Хоч більшість з нас - це реалісти, котрі говорять, що все це легенди і вигадки і чуда немає. Але навть такі люди глибоко в душі сподаваються рано чи пізно побачити казку біля себе. І знаєте, чарівний світ наших бажань, задумів і мрій існує. Він живе всередині нас і щоб відчути його, вистачить лише заплющити очі.
Пам’ятаєте як Ви писали листа Миколаю? Якщо не писали - шкода. А скільки тепла і щирих дитячих емоцій Ви вкладали в цей лист. Якою позитивною енергією він був заряджений і немов світився добром. От зараз би нам таке вміння сприймати все навкруги. От зараз би Ми могли спокійно сісти і написати листа Миколаю Нехай він без адреси буде, просто напишіть свої бажання. Я от пишу їх тут. Правда з роками наші бажання набирають як матеріального так і душевного змісту. Якщо у Вас є діти - дайте їм відчуття справжнього чуда. Виконайте принайме одне їхнє бажання і Ви автоматом отримаєте казковий дарунок для себе. Ви отримаєте щасливі очі своєї найдорожчої людинки.
Отже мої бажання:
МАТЕРІАЛЬНЕ
- виплачувати галопними темпами кредит за авто
- оновити аудіосистему дома і поставити в машині
- замінити нарешті діда монітора
- апгрейднути мобілку
- зрости кар’єрно
- і ще мільйонмільйонівмільярдів дрібничок:)))))))))))))))))))))))

ДУШЕВНЕ:
- воскресити щастя
- відновити почуття
- приносити радість комусь
- зробити світ щасливим

Думаєте дитинство в задниці в мене, а в голові бардак? Помиляєтесь. Я будую казку. Я хочу вірити в чудо і сподіваюся на це. Я хочу показати всім, що треба бути простішими. Будьте в душі дітьми. Розкрийте свої бажання. Не ховайтесь за труднощами і не тоніть в життєвому болоті. Навчіться бачити в буденному щось казкове. Може тоді навколо нас всі почнуть посміхатися. Гарний настрій, емоції, позитивні відчуття дозволять нам здійснювати свої мрії. Вірте в Святого Миколая. Можливо в ніч з 18 на 19 грудня він завітає до Вас і принесе хочаб частинку Ваших бажань?


Біографічні відомості
Доказів про життя Святого Миколая збереглося мало. Одними з джерел є перекази Святого Андрія Критійського (VII ст.) та монаха-студита Івана з Константинополя (V ст.).

Згідно різних переказів Миколай народився 270-286 рр. у грецькому місті-колонії Патара у провінції Лікія (Мала Азія), на той час це був еллінистичний регіон.

За переказами його батьки були багатими та глибоковіруючими християнами котрі охрестили сина відразу після його народження, що було рідкістю на той час. Змалку Миколай був дуже релігійним та вирішив присвятити своє Одностайно відомо, що будучи вченим юнаком, Миколай переселяється до Мири, де продовжує навчання. А вищезгаданий вуйко висвячує ще молодого Миколая на священика.

Оскільки Святий Миколай вважається покровителем моряків, існує версія, що він також був мореплавцем або рибалкою, але ймовірніше, що його родина мала певне відношення до рибальства. По смерті батьків сину залишається великий спадок, він вирішує роздарувати майно потребуючим і здійснював цей задум на протязі довгого часу. Подібні випадки доброчинності достеменно відомі та підтвердженні історичними фактами що стосуються інших єпископів IV ст.: Святий Амброзій та Василь Великий.

Роки ранньої душпастирської діяльності Миколая приходять на час сумісного правління двох римських імператорів Діоклетіан (правління 284-305) та Максиміан (правління 286-305), що і дозволяє приблизно оцінити вік Миколая. У 303 р. Діоклетіан виголошує право на переслідування християн. Після абдикації обох імераторів 1 травня 305 р. політика по відношенню до християн у двох частинах імперії була різною. В той час як у західній частині імператор Констанцій Хлор (правління 305-306) не допускає до кривавого переслідування християн, у східній частині імператор Галерій (правління 305-311) продовжує політику Діоклетіана аж до кінця свого правління і відмінив це рішення лише помираючи. Цей час з 303 по 311 рр. був найдовшим періодом переслідування християн у Римськїй імперії.

По смерті Галерія його наступник та одночасний з ним правитель Ліциній (правління 307-324) був терпимим до християнства. В результаті чого зростає чисельність послідовників християнської віри, а разом з цим і кількість єпископів, котрі керували громадою віруючих, мали значний соціальний та політичний вплив, а також багатства. Нерідко вони очолювали відповідні міста. Вірогідно у цей час Святий Миколай здобув посаду єпископа Мирійського. Для чого, згідно тогочасних традицій, його мали поважати та любити у тій місцевості, що звичайно було результатом доброчинності. Як і для інших єпископів того часу популярність Миколая була запорукою його позиції та впливу.

Йому також приписують розрушення язичницьких храмів, зокрема храма Артеміди (Діани). Деякі автори пов’язують святкування дня Св. Миколая з бажанням замінити цим язичницький день святкування народження Артеміди.

Багато років св. Миколай був єпископом у Мирі. Згадані вище Св. Андрій Критійський та монах Іван зі студитського монастиря (Константинополь) стверджують, що він брав участь у Першому Вселенському Соборі 325 р. у Нікеї, під час якого вдарив по щоці свого опонента [[Арія]]. Через що був заарештований, але до закінчення собору звільнений та оправданий. Серед підписів “символу віри” його ім’я не значиться, проте список збережено не повністю. Єпископ Теогнід Нікейський належить до персон чия участь у соборі історично підтверджена. Згідно Св. Андрію Критійському, він переконав Миколая у католицькому світобаченні.

Помер приблизно у 345 році. День смерті Святого Миколая відзначають як день Святого Миколая, або просто Миколая щороку 6 грудня (за новим стилем) та 19 грудня (за старим стилем) .

Легенди
Діяння Миколая стали причиною появи багатьох легенд, завдяки яким він з часом став одним з найважливіших святих. Декотрі з цих легенд основані на вчинках одноіменного аббата монастиря Сіон поблизу Мири, пізніше єпископа Пінари († 564), проте приписуються Св. Миколаю.

Про трьох сестер

Один збіднілий чоловік не міг забезпечити своїх трьох доньок приданим. І оскільки, по тамтешніх звичаях, вони не зможуть вийти заміж, батько намірювався відправити їх займатись проституцією. Миколай, у той час ще не єпископ, дізнавшись вирішує скористатись батьківським спадком щоб зарадити біді. На протязі трьох ночей він пробирався до убогої хатини та щоразу закидав крізь вікно, у кімнату де ночували сестри, шмат золота — на придане для кожної з дочок.

Існує дві версії щодо ночей коли Миколай закидав золото. По одній — це відбувалось на протязі трьох ночей підряд, за іншою — оскільки доньки були на рік молодша одна одної, то Миколай щороку, у ніч напередодні повноліття дівчини, приходив до хатини і залишав свій подарунок.

Знову ж таки, існує дві версії щодо закінчення історії. За однією: у третю ніч батькові сестер вдається викрити особу свого добродія і він сердечно дякує Миколаю за вчинене. На що Миколай заперечує та відмовляє, щоб старий дякував Богові, оскільки все від нього. За іншою: Миколай дізнається про задум батька викрити його і на третю ніч він вкидає золото не у вікно, а через комин будинку.
Легенді відповідає часте зображення Св. Миколая на образах з трьома яблуками або трьома золотими кулями.
Саме завдяки цій легенді засновано традицію анонімних подарунків на Миколая (6. або 19. грудня), особливо бідним та дітям. Подібна легенда існує також про Святого Василя Великого день котрого святкується 1. січня — коли теж прийнято обдаровувати інших.

Про малого Миколая
Розповідають, що будучи іще немовлям Миколай був настільки набожним, що у дні посту (середу та п’ятницю) ссав материнське молоко лише один раз на день. А коли його уперше віднесли до купелі він встав на ноги і сам стояв.