Змалку кожного року відправляли мене до бабці на Галичину. Пройшло майже 40 років. Господи, як же воно швидко час спливає. Але пам’ять – вона усе зафіксувала, кожну стежку, кожну гілку на дереві. Дуже красиві місця. Після степового Запорожжя, яке наприкінці травня від спекотного сонця майже все жовте – Галичина зустрічає тебе густими лісами й луками. Усе навкруги насиченого зеленого кольору як смарагд. Після поважного спокійного величезного Дніпра, де з травня малеча вже може булькатися у воді – зустріч з Дністром наповнює тебе страхом, бо холоднюча прозора вода біжить по округлому камінню так швидко – що й дорослий може не встояти! А якщо пройшли триденні дощі – Дністер стає страшним широченним бурхливим, навіть дістає до хат на горі. По річці пливе усе, що можна уявити – від подушок до мертвої худоби. Дністрова ‘картина’ страшна у такі часи. Дощі влітку на Тернопільщині то святе: три дні дощ, день – сонце! Так може продовжуватися дуже довго. Зранку холоднеча, після полудня вже роздягається та бігаєш босою. Якщо декілька днів немає дощу – то скоро можна йти на Дністер. Вода спадає, стає прозорою та показує свої камінці на дні річки – великі й маленькі але усі закруглені… така краса. Береш камінці та шпурляєш аби попасти на каміння того берега. Вдавалося!!! Навіть у деяких місцях на березі є пісок. Муляка висиха, дробиться під сонцем та її змивають Дністрові води. Як й не було!!! Хоча береги не такі вже й великі як на Дніпрі – у довгу сонячну погоду кам’янистий берег Дністра навіть деінде переходить у піщаний (ближче до городів). Але радість білесенького пісочку навіть для сільської малечі бува недовгою. Скоро знов дощі. Дністер розкине свої бурхливі води та затопить усі береги, добереться до городів і садів... майже усе забере та сплавить у низ. А зара сонце! Дністер добрий – "спочиваючи" від дощів, звузився та дав людям помилуватися своїми берегами. На піску можна роздивитися довгі криві смуги. Що це? Їх роблять шкальки – великі двостулкові мушлі. Величезні темні бува з чорними, білими або сірими смугами – та й ще повзають !!! Всередині внутрішній шар мушлі переливається перламутром. Уявляєте – розмір таких молюсків сягає до 25 см, на дві долоні. Неймовірно! Хоча, місцеві на них зовсім не звертали увагу. Ну, й мені з часом звиклося.

А нещодавно вирішила дізнатися - що це за такі мега-молюски. Ого! Виявляється, є декілька видів прісноводних двостулкових: беззубка (Anodonta), перлівниця (Unio), устриці (Ostreidae), мідія (Mytilus), річкова скойка (Margaritifera margaritifera). Деякі з цих видів – на сьогодні же вимерли або майже зникли. Про тих що зараз ще є на території України можна подивитися туточки http://goo.gl/giLWUO

© likagordasky