Рамочка от Natali Komjati

Василь Стус — поет світового рівня, літературознавець, перекладач Рільке і Ґете та один з найвідоміших українських політв’язнів, чиє ім’я є символом правди й незламності українського духу в часи радянської тоталітарної машини.

Василь Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району Вінницької області у селянській родині. Він був четвертою дитиною в сім’ї. У 1939 році батьки — Семен Дем’янович та Їлина Яківна переселилися в місто Сталіно (нині — окупований Донецьк), аби уникнути примусової колективізації. У 1944−1954 роках Василь навчався в Донецькій міській середній школі № 265 і закінчив її зі срібною медаллю. Потому вступив на історико-філологічний факультет педагогічного інституту. У студентські роки Стус постійно й наполегливо працював у бібліотеці.

Лобурак Олег Ярославович, «Рождество»

Накануне Рождества благодать, да тишь,
много-много лет назад в мир пришел малыш.
Меж животных, да в яслях, свет увидел Он,
и дары ему несли с четырех сторон.
Появился так ХРИСТОС, чтобы защитить,
веру и любовь принес, в мире нам всем жить.
Путь не легкий и тернист, всё ради людей,
к покаянию открыл каждому он дверь,
Пусть для каждого из нас, знает кто Христа.
добродетель с ним придёт и горит звезда!
Пусть наполнятся сердца миром и добром
и Господь пускай хранит семьи все и дом!

7 січня 2023 року в Успенському соборі Києво-Печерської лаври відбулось богослужіння з нагоди Різдва Христового за старим стилем. Вперше службу провів предстоятель автокефальної Православної церкви України митрополит Епіфаній. На службі в Успенському соборі зібралися близько тисячі вірян, передають кореспонденти BBC із Києво-Печерської лаври.

В 2023 году многие украинцы встречают Святвечер и Рождество по Юлианскому календарю, 6 и 7 января. Любимым атрибутом праздничных выходных, помимо традиционных 12 блюд и красивых колядок, является просмотр рождественских фильмов. Если вы ищите, что посмотреть вечером для хорошего настроения, предлагаем Вам список новых комедий и мелодрам про Рождество, чудеса, любовь (и немного черного юмора).

"Незабываемое Рождество" (2022)
Американская рождественская романтическая комедия 2022 года с Линдси Лохан в главной роли. Актриса играет избалованную наследницу, которая теряет память в результате несчастного случая на лыжах и попадает на Рождество под надзор простого владельца домика в горах.

Надія Полуян-Внукова. "Стежками дитинства"

Тихими стежками, горами й долами
Йшло моє дитинство далі все від мами...
Зіркою котилось, річкою сріблилось,
Там моє дитинство з юністю зустрілось.

Не спіши, моє дитинство, білим птахом відлітать,
Ще дозволь мені, дитинство, на гостину завітать!
Не спіши, моє дитинство, в неосяжну далину,
Залиши мені, дитинство, травневою весну!
©

Чугуев — город в Харьковской области Украины, административный центр Чугуевского района и Чугуевской городской общины. До 17 июля 2020 года был городом областного подчинения, составлявшим Чугуевский городской совет, в который также входили сёла Клугино-Башкировка и Васильев Хутор. Расположен в 28 км к юго-востоку от Харькова, входит в Харьковскую агломерацию.Чугуев построен на высоком холме между реками Берёзовой (правым притоком Чуговки, ныне не существует), Чуговкой (правым притоком Донца) и Донцом.

В начале 1638 года, после подавления восстания в Речи Посполитой, оттуда в Белгород пришла партия православных переселенцев во главе с гетманом Яковом Острянином, определённая белгородским воеводой на жительство в Чугуев. В грамоте Разрядного приказа тульскому воеводе от августа 1638 говорится, что пришедших с Острянином «велим устроить на Чугуеве городище всех в одном месте, и по вашей мысли в одном месте устроить их мочно, для того, как они будут блиско Муравске сакмы, и нашему делу чаять прибыльнее и от татарского приходу остерегательнее». Поселенцы покинули город через несколько лет, после мятежа и убийства Острянина в 1641 году




Джерело

Коли закінчиться війна,
Я розцілую всі ікони.
Присяду в хаті край вікна
І буду чуть церковні дзвони.

І буду гладити лице.
Сльоза покотиться — піймаю.
І кожен клаптик чебрецем
В душі своїй повистеляю.

І я наплачусь досхочу.
Сльозами вмию всі могили.
Зварю відвар із перстачу
І вип’ю келишок для сили.

І вип’ю другий, щоб від ран
Не залишилося і сліду.
Наллю наливки повний збан
І понесу її сусіду.

Ми будемо удвох мовчать.
Хміліти разом й тверезіти.
Ми будем пошепки кричать
І в небо кидать жовті квіти.

І сині айстри розцвітуть
На полі битви під Херсоном.
Червоні маки проростуть
Під Києвом над збитим дроном.

Коли закінчиться… Коли…
Усі говорять, що нескоро.
Але готую я столи
І промовляю — скоро, скоро.

Ще день, ще ніч. Та й ще зима.
А там весна і перші грози.
Коли закінчиться війна
Я вам нарву букет мімози!!!

Автор: Ліна Костенко

Знати українські колядки має кожен, адже це – наші традиції! Новий рік та Різдво Христове вже на порозі, тож, саме час повторити слова улюблених колядок. На жаль, українські колядки дедалі рідше лунають у наших домівках на зимові свята. Ми не маємо права забувати свої традиції, та ще й такі чудові! Нумо разом вчити слова колядок, аби на Різдво та Коляду прийти до друзів не з пустими руками – а подарувати їм гарний настрій своїм співом!

Не поспішайте казати, що колядки – для дітей. Звісно, для них це свято особливе, адже вони можуть “заколядувати” собі грошенят та отримати щось смачненьке від господарів. Утім, дорослі теж колядують, просто їм за це не платять – а частують за різдвяним столом.

Художник Олег Шупляк

Дідух до хати — то й біда з хати...



Сердечно вітаю християн західного обряду з Різдвом Христовим!

Хай наші молитви і Боже благословіння
поверне мир через Перемогу до нашого дому, до нашої України!

Матусю, не плач!… Я вже їду додому… Сьогодні моя закінчИлась війна… Від снайперів куль і від вибухів грому я їду туди, де твоя сивина. Де борщ у печІ, молоко з пиріжками, де батькова сильна й згрубіла рука. Я їду додому… стрічай мене, мамо! Тримайся, рідненька, бо зустріч… тяжкА.

Пробач мені, мамо! Пробач мені, тату, що сам собі вибрав я долю таку, що пахне свічками і ладаном хата й гойдається смуток у кожнім кутку. Пробачте, що в зоряну вись небокраю весільні мої простяглись рушники, що, не скуштувавши й шматка короваю, розбилось кохання моє на шматки!

Пробачте за цю безкінечну розлуку, за сотні моїх, ще не сказаних слів, що не дочекались ми діток-онуків, що кулю ворожу так рано зустрів. Матусю рідненька, я ж так хотів жити! О, скільки я мрій там собі нагадав! Хоч смерть і літала над нами щомиті, що буду наступний0, - думки відганяв.

О, як я хотів дочекатися літа, з розгону упасти в духмяну траву, в футбол поганяти, всіх друзів зустріти і дякувать Богу за те, що живу. Чи ж думав, що ТАК стрінуть друзі, родина? Чи ж знав, що обняти не зможе ніхто? Лиш квітами болю цвіте домовина, гіркий «подарунок» із зони АТО.

Матусю, не плач, не болить вже нічого. Своїх побратимів у небі знайду… Живим коридором стрічає дорога… Дорога… якою…. уже не пройду… Душа незабаром за обрій полине… Хтось гірко заплаче, добром пом’яне… Я ж кров’ю тебе захищав, Україно! Чому ж вберегти не змогла ти мене ???!


Упокой, Господи, душі полеглих за Україну дітей Твоїх,
прости їм усі провини їхні умисні й ненавмисні,
даруй їм Царство Твоє Небесне
і сотвори їм вічную пам'ять.

Автор: Олена Філончук

Колись і нас не стане на землі І, як би не жорстоко це звучало, Але це правда... Хочемо чи ні — Таке життя... І нас воно обрало... В одну секунду  тут залишимо усе... Усе ... і всіх, кого ми так любили... Все дороге, безцінне і просте... Чим за життя сміялись і раділи... Але все буде в світі як було... І сонце зійде так, як завжди сходить... Весною знов розпуститься стебло... Але життя...воно колись проходить...

Рамочка від Beauti_Flash

Ганна Собачко-Шостак – майстриня декоративного розпису. Доля жінки, як і талан інших митців початку XX століття, нерозривно пов’язана з відродженням українських традицій. Сьогодні забуте ім’я мисткині поступово повертається до нас. Її внесок до світової скарбниці мистецтв – значущий та дорогоцінний.

Вона малювала чудернацькі квіти, коли одна цвітка вплітається в іншу й перетворюється на казкових птахів, риб чи людей – усе в найкращих традиціях народних орнаментів, які передають колорит і багатство нашої природи. Її твори підкорили Париж та Нью-Йорк. Тисячі композицій – і жодна не повторилася, кожна робота унікальна. Недарма ж французький художник Анрі Матісс сказав: “Не вам, а нам у вас треба вчитися, адже ви маєте велике національне мистецтво, ікони й унікальне народне мистецтво Ганни Собачко”.


Ганна Собачко-Шостак на фоні своєї роботи. Майстерня Семиградової. 1915 рік

Село! В душе моей покой.
Село в Украйне дорогой.
И, полный сказок и чудес,
Кругом села зеленый лес.
Цветут сады, белеют хаты,
А на горе стоят палаты,
И перед крашеным окном
В шелковых листьях тополя,
А там всё лес, и всё поля,
И степь, и горы за Днепром…
И в небе темно-голубом
Сам Бог витает над селом.