Настроение сейчас - ......

В п’ятницю був якийсь дивний день. Але веселий. Ггггг… Я майже нічого не пам’ятаю, сама не знаю чого. Але дешо просто таке, шо не пам’ятати його не можливо. Ну, вот, ми з Олесею йшли в підземелля, а коли звідти верталися, вона мене попросила іти швидше, або взагалі бігти, бо в залі на четвертому поверсі був Іван, який їй ше скоріше писав такі тупі есемески. (типу: «Навчи мене любити, твій Ромео…») Фе!!!!!!....... І вот, ми йдемо, а він вибігає з залу з величезною червоною трояндою… Це так мило… (Але я не знаю, шо би я робила на її місці. Мені би стидно було йти додому з квіткою від якогось хлопця. Я не знаю чого. Але фе….). Ну, я, звичайно, змилася звідти зразу, навіть не привіталася з тим чудіком. А Олеся з ним ше шось тріпала. А ше він її поцілував в щоку, а вона потім весь день ходила і казала, шо її свербить щока, шо в неї на тому місії повискакують прищі, а потім взяла серветку і почала витирати ту щоку. ( Але насправді, вона була, напевно, на 19998 небі від щастя. Я не знаю, для чого вона так вимахувалася перед нами. І той дядько навіть не дуже страшний. Він милий, з ним є про шо поговорити, тільки то шо в нього прищі…. Але ж зовнішність не головне… напевно..).
А ше мене сьогодні послала викладачка з української літератури в бібліотеку за книжками. Ну, я заходжу в ту бібліотеку, а з читального залу виходить Толік: в мене на голові шухер, штани злітають (добре, шо я була в платті зі Спанч Бобом), а мої мозги взагалі взяли відпустку того дня (а взагалі, вони шось занадто часто беруть відпустку – майже кожного дня та ше й на парах). В мене стався такий шок, шо я забула, як треба говорити… Я стала і почала втикати то на Толіка, який всівся на крісло в бульботеці, то на бульботекарку і від того шоку я заговорила десь через хвилини дві. ОООООООООоххххххх… Я навіть нічого не сказала Толіку. (але він тоже свиня, нічого сам не сказав, тільки втикав). Короче, я нарешті видавила з себе шо мені там треба було і по дорозі в клас, до мене вернувся дар мови – я знов могла говорити. Вот так.

А ше в понеділок я не ходила в училище. Це так круто.
А ше Мар́ яшка захворіла і мені прийдеться ходити самій в училище.