В колонках играет - Холодне сонце
Настроение сейчас - Ги

За сьогодні я зробила відкриття: якшо в тебе прикольний настрій зранку, то вечером він стопудово таким не буде. А ше мене дістало училище. Я не можу його терпіти. Там так скуууучно. Марік перестав ходити на пари, тепер нема кому дратувати викладачів. А якшо в них хороший настрій, то в мене обов'язково він зіпсується до кінця пар. А ше мене чуть не задушив один дурік Мар'яхіною банданою десь два тижні тому.
А ше мені Марік сказав, шо мені не треба було стригтися і шо мені так уродсько. Йому, напевно, подобаються гопи з довгим білим волоссям.
А ше я сьогодні дослідила, шо з училища я нікого не люблю (крім нашої групи), просто є люди, які мене не дратують, а є такі, від яких мені ригати хочеться.
А ше я тільки шо згадала, шо в Білосніжки була днюха десь 1 чи 2. Це так приємно згадувати школу.(Тільки не все). А взагалі, в училищі приємніше вчитися. Там тебе всі сприймають як особистість, всі тебе люблять (а навіть якшо і не люблять, то не показують цього і не ставляться до тебе,як до чогось неіснуючого), а в школі повагою користувалися тільки Дзвінка, Зорька і ше пару придурків. Все-таки, там і лекше вчитися і не ти платиш фіг-знати за шо гроші, а тобі платять степендію. В училищі можна йти по коридору і взагалі незнайома людина може назвати тебе сонечком. Це так приємно…
А ше мене чомусь постійно перло від ЕМО. А тепер вони мене так бісять… Хоча їх стиль мені досі подобається.
А ше всі нормальні люди вчаться, а я не хочу нічого робити і не можу себе заставити. Це так жахливо. Я деколи за цілий день буваю в туалеті один раз – ввечері, бо в училищі мені лінь спуститися з четвертого на перший поверх.
А ше мене дуже пре від якогось дядька, який вчиться в нашому училищі на заочному відділі. Він такий милий…. І постійно на мене втикає.
А ше я дослідила, що я знаю кожного студента з училища. Не кожного знаю, як звати, але в лице знаю всіх, крім заочників.
А ше в мене якийсь невизначений стан. Мене то так пре, шо всі перехожі обертаються, то я кисліша за лимон. Але я точно знаю, шо це не надовго. Через місяць я буду здорова – до мене повернеться мій пофігізм.
А ше я зі своєю группою маю виступати на дні першокурсника. Це найжахливіше зі всього, шо може бути. Вже другого квітня ми маємо виступати, а сценарію ше нема. Добре, шо в нас є Маря, яка може хоть шось сображати, бо в нашій групі одні турки: нікому нічого не треба, ніхто нічого не знає.








А ше я пару днів тому проходила тест: до якої субкультури я відношусь. І знаєте, шо в мене вийшло?.... шо я емо. Я шось нічого не доганяю. Я люблю життя, не збираюся закінчувати життя самогубством, не одягаю чорно-рожевого одягу, не бухаю і не курю. Хіба я емо?....
А ше я згадала один прикол з бухлом. Раз ми з Марьою йшли з училища і я купила яблучний оцет. Він був в такій пляшці, як горілка, а мені було впадло запихти його в сумку. Я потащила його в руках. Ну, ми йдем, а за нами починають оглядатися люди. А ззаду йшли якісь гопники і перлися. Хтось навіть пропонував забрати в нас те бухло… Але все закінчилося мирно: ми повернули, а вони пішли собі далі. Найбільше, звичайно, оберталися бабуськи. Це так весело. Попробуйте так замутити.
А ше в мене взагалі нема часу шось робити в інтернеті. Вдома він не паше, а в училищі хіба на інформатиці. Це так мало….. В мене тільки одна фотка в альбомі, музики взагалі нема. А взагалі, я там шось таке понаписую, а потім сиджу і шукаю, шо то я таке написала. Мабуть, інтернет – не для мого розуму. Його, напевно, придумали інопланетяни.
А ше я замітила, шо я крім Н2О по телику нічого більше не дивлюся. Це так дивно…..
А ше, Юль, ото шо я пишу можуть всі хто хоче читати? А чого я не можу втикнути на Мар'яхіні фотки. Там пише, шо в мене немає доступу до її фоток.