В колонках играет - Голоси з татового кабінету
Настроение сейчас - ЕМОвське

гггггг. Я зараз в тата на роботі. Блін, вже хочеться додому, а тато ше далі сидить. Я не зовсім доганяю, шо то я таке пишу, але мені подобається інтернет. Сьогодні найтупіший день мого життя. Маря хвора і сидить дома, а я сама була на всіх парах.
З самого ранку ми з Марькою пішли до репетитора. Ну посиділи там трохи, повчились, потім одягнулися і Маря мала йти до дому. Ми йшли по дорозі і вона ше жартувала, шо боїться, шоб я сама йшла додому, бо ше можу загубитися. Ну, ми попрощалися і Маря сіла на маршрутку. Я стояла на зупинці і мала сісти на тролейбус до університету. Я чекала, чекала вот і приїхав якийсь тролейбас. Я хвилину на нього втикала. Там писало: "Центр...і ше шось там". А минулого разу ми з Марьою сідали на тролейбус, де писало "Університет....". От і я вирішила чекати наступного. Стояла я там хвилин сорок. Жодного тролейбуса не було. Мені надоїло і я вирішила сісти на маршрутку. Стояла, стояла. Бац..... прийхала маршрутка, де писало "університет..". Я туди сіла. Їхала трохи, а потім вирішила, шо мені треба виходити. Ну, я вийшла. А де я є - фіг його знає. Ну, шо робити, пішла я прямо. Блудила десь з годину, вийшла на політехнічний і вирішила подзвонити татові. Тато мені сказав, шо до училища ше далеко і треба сідати на трамвай. Але я вирішила йти пішки. Знов десь ше годину блукала, але якось потім вже вийшла на Шевченка. Потім вже знала, як зайти до училища. Ну вот, я туди прилажу, а в нас перша пара була фізкультура. Нас там ше трохи покатували і на математиці мій бубен взагалі не варив....
Вот такий в мене веселий день. Це ше раз доказує, шо без Марі я навіть не можу до училища дойти по-людськи.