і через 4 роки... гиги)
сьогодні.. ойй, шось я туплю зовсім) дату і так буде автоматично поставлено під записом))
ну, короче, не знаю чого мене трафило сюди зайти, але то було весело)) ото я дурна була пару років тому!)
хоча зараз не набагато розумніша) єдине, на шо вистачило розуму, то переміститись на ЖЖ) тепер не пишу все під ряд і про своїх хлопців, тільки те, що самій, мабуть, було би цікаво і не стидно прочитати через 5 років)

мене потягнуло шось тут написати))
не знаю нашо, чому, для кого)
давно я сюди не заходила) стільки всього змінилося..... навіть не знаю як тут шо робити і ліньки знов освоюватись тут)
стільки фсього змінилось за останній час.... ухх) навіть не хочеться писати, бо дуже багато) маса нових фоток, яких не хочеться сюди закидати) нові переконання, дуже змінений світогляд) мабуть, через пару років зайду сюди знов, перечитаю шо я тут писала і буду в шоці, яка я колись була тупа)
було в мене шалене кохання десь цілий рік, а мож ше досі є.... не знаю, не думаю про це) Данилком звали) живе в Скадовську, куди ми кожного року їздимо на море...) оххх це і було....) перше познайомились по інтернету... не знаю, чи це правда була, але казав шо жити без мене не може і всяке таке, чекав з нетерпінням літа.... а літом зустрілись... нічого не вийшло(( шось не то було( не знаю шо сталося, але він чомусь мене уникав, ходив гуляти тільки зі своїми друзями.... ехх... мені так обідно було... а потім я поїхала, ми мали залишитись друзями, але не вийшло... потім майже не спілкувалися, а тепер абсолютно не говоримо(( навіть з друзів видалили один одного... от так от( але жодного дня не проходить без думок про нього...
було ше одне напів захоплення) СашкО) хороший такий... колобочок маленький) шалено любила його) але просто... скоріше, як друга) шось таке ніжне до нього відчувала... хотілось би бути його сестрою... двоюрідною)) але він мене через місяць кинув... Звичайно, я сильно цим не переймалась) але було трошки боляче.... навіть не знаю чому...((
ше до того я їздила з татом в Київ) в жовтні) там теж був хлопчик, який дуже класно цілується))) але це не було нічого, крім приємних відчуттів)
і зараз шось намічається))) це вже якось смішно))) але... хз шо з того вийде)
на інших фронтах нічого осбливого не ставалось) всі живі-здорові) фінансової кризи особиво не відчуваємо) зараз президентом став Янукович... мда... не знаю шо то буде далі... побачим) дупа прийде всьому українському... але нічо... поки у Львові ше є пару патріотів як Вова і я... ну і ше багацько людей, нічо не зможуть зробити проти українськогО!) я отак подумала.... якби треба було вмерти за Україну, я би навіть не думала, якшо би знала шо це дасть якусь користь)
от так от) фсьо, надоїло вже писати)) мож ше якось потім шось допишу))

Фотографии Lavruk : шось)

ех.. я вирішив заглянути на лі.ру... =)) і ніколи не вгадаєте чому.. =))) гГГгг... =)))
я не можу зайти в контакт.. =(( мій інтернет глючений.. =(( не заходить - хоч застрелься.. =(
але і в цьому є доля позитиву.. =))) я нарешті зайшов на лі.ру!! =)))) юпіі!!!
сто років тут не була.. =)
а ше.. мені так хочеться чогось новго..... так хочеться кудись втекти.. не вистачає адреналіну.. =) Ггг.. =)) хочеться скоріше в училище, хочеться всіх там побачити... як же я за ними скучив.. =(
я не уявляю собі як мені потім буде з ними розстатися.. =( я мабуть помру.. =(
коли я йшла зі школи, мені було все одно.. я там не відчувала такої підтримки та і взагалі мені там не було комфортно.... мені взагалі здається, шо я там нікому не була потрібна.. нуу.. вчилася якась там Марічка в школі.. ну і подумаєш.. повчиться і піде звідти.. і ніхто навіть не замітить.. =(( а в училищі... там все інакше.. )
мені хочеться їх всіх обняти... а ше дуже хочеться побачити перший курс.. так цікаво... =)
ех.. стільки всього сталося... просто неможливо все зразу розказати.. та і лінь стільки друкувати.. =)) і якось так швидко йде час... =(( от перший курс пролетів взагалі дуже швидко.. а це було майже 9 місяців... та і канікули швидко пройшли.... це так дивно.. колись я рахувала години до закінчення дня... а тепер... рахую не години, а роки...
дивна штука життя... таке витворяє... такі неочікувані повороти.. ніколи не знаєш що може з тобою статися... можна просто жити, ні про шо не думати.. і.. гопс.. в один день все обірветься....
ех.. шось мене на філософські думки потягнуло...

Емммм.... а я зараз сиджу бухий в дупу і мені так добре.... =)))))) ми відмічали останній екзамен і початок канікул.. =)))шось більше ніц не можу сказати.... ледве бачу клавіатуру.. =)) ггГГГгг...

Охх!! В мене завтра екзамен, а я майже цілий день сиджу в інтернеті.... як важко себе заставити щось робити..... =))
І взагалі, коли в мене починаються якісь екзамени, то мені постійно хочеться спати і я впадаю в якийсь такий пофігістський стан... =))
це дивно.. зазвичай люди навпаки хвилюються і всяке таке, а мені всерівно.
вже так хочеться на море... а дні так повільно ідуть...

я повернувся..... :) але шось не дуже хочеться щось писати... ы взагалі нічого в голову не лізе... =))) в мене скоро екзамени =(((( я взагалі нічого не вчу... бажка вже не варить..
вибачайте, шо нічого нікому не писала.. в мене комп поломався і тільки вчора почав працювати.

Гргрррррррр!!!! шо в мене з щоденником? вже другий день.... взагалі не показує моїх останніх записів!!!!! шо то таке???? то я шось тут натворила, чи воно в вас тоже так????

УрааааАААА!!!!! Я нікуди не їду з тим інформатиком. Замість мене їде якийсь хлопець з хореографів. Це так довго вирішувалося і взагалі, я думала, що вони мене по-любому туди пошлють на ту олімпіаду. Це було так весело вмовляти того чувака їхати замість мене. Він такий милий.... а я цього не помітила на протязі року. КрутоооОООО!!!!! Як мені зараз добре. Але моя мама на мене була дуже злюща.... тепер ніби вже все норм.
А ше я знов мала їхати на село.. Але вже не їду. Хоча, може мої батьки знов передумають......

В колонках играет - якась попса
Настроение сейчас - ГГГГрррРРРрргргргргрргггггррррррр!!!!!

Сьогодні був якийсь невизначений день. Зранку я встала і не могла пошевелитися..... В Марі була днюха і ми ходили на високий замок і на ратушу. Це було так весело!!!! Мені ше ніколи в житті не було так весело і прикольно (хіба на морі в Скадовську)... Я так люблю свою групу...Вони такі прикольні. Ми вчора стільки всього робили. Ми бавились гру....: підходили до якихось чуваків і вони мали нам поміняти якусь річ на інакшу, яка їм не потрібна. А чуваків ми взагалі не знали. Це було так весело. Все починалося з Мар"яхіної апельсини. На шо нам її тільки не міняли.... Перше нам за неї дали банана, потім одноразову тарілку, ліхтарик, потім поломану запальничку, потім поломану поміняли на нормальну, потім дали серветку з літака, яка схожа на презерватив, потім дали ручку, коробку від сірників з Індії.... і ше багато всього. Це було так весело. І взагалі вчора було просто клас!!! Мені навіть не хотілось вчора сідати за комп. А ше..... ми на ратуші підчепили якихось чуваків. Хто знає мою адресу вконтакті може втикнути в фотоальбом, вони там є. Але там тільки один був прикольний. Вони потім за нами полізли на високий замок. Так круто було!!!! Ми з ними фоткались...
До речі, про комп..... нашо його придумали???? Блін!!!! Сьогодні мене викладач з інформатики послав на олімпіаду. Крім того, шо Маря ше хоче в суботу відмічати днюху, я ше нічого не знаю з інформатики. Я просто робила на парах розумний вигляд... але найгірше.....!!!! Я маю їхати кудись далеко від Львова. а ше гірше!!!!...... я маю їхати з тим викладачем!!!!! ФуууУУУУууууУУ!!!!!! Я так його не люблю. Йому десь до 30 років, він страшко, маленький як Маря і постійно лахає і шось тупе говорить!!! Я не хочу туди їхати!!!! Зробіть шось шоб мене туди не везли!!! Юль!!!! Мар"яха!!!! Галюх!!!! Вбийте мене!!!!! Через це в мене сьогодні цілий день фіговий настрій.
Але не все так погано. Тепер в мене якийсь нормальний настрій. Я не знаю чого. Може, це вчорашній день все компенсує??? Ладно, буде шо буде...
До речі, ніхто не хоче поїхати туди зі мною???? Бо я боюся їхати туди з інформатиком. Він якийсь дивний.... і мене від нього тошнить!!

Ахххх!!! Нарешті я дорвалась до того компа.... нарешті я в інтернеті знов.
Значить, все по порядку: спочатку в мене поломався комп, а на ноут я не могла поставити інтернету, а потім мене майже на тиждень завезли на село.... фууу!!! це жахливо. я не переношу, коли мене відправляють на село. там крім старих бабусьок нікого немає. там здохнути можна. але природа там не порівняється зі Львовом та і з іншими містами. там прикольно, коли хочеться побути спмому.... можна залізти на дерево і ніхто не буде тебе шукати, ніхто не буде нічого заставляти робити... і взагалі, там прикольно, коли емовський настрій. але цого разу в мене зовсім не був такий настрій, а мене туди повезли. я може пізніше фотки звідти опублікую. в мене десь 200 фоток звідти. але зараз лінь їх знов скидати з фотіка.
А мені сьогодні брат зробив комп і я знов тут. мені так добре... а завтра в Марі день варення.... я впевнена, шо буде прикольно, але мені не дуже хочеться іти гуляти з дівчатами з училища. вони прикольні, але як почнуть чіплятися до хлопців, то мені стає стидно з ними іти.

Я прочитала в Юлі в щоденнику запис про українських націоналістів. Мене це дуже зачепило, бо я вдячна тим людям так само, як і своїм батькам. Вони боролися за Україну, отримували поранення, вмирали... і все це вони робили для нас.
Я знаю, що більша половина росіян просто не виносять українців. Але і немало українців ненавидять росіян. Я вважаю, що на це є причини. Росіяни самі дають для цого повід. Я не хочу нікого ображати, це не тільки моя думка, багато хто так думає.., але я не люблю людей, які приїжджають в Україну (іноземців), живуть там і постійно кажуть, шо україна погана, що їм тут не подобається, що вони не можуть так жити. Вони постійно хочуть щось зміниити в НАШІЙ державі. Особливо велику роль в цому грають росіяни. Але є і багато росіян, які живуть собі в Україні і поважають цю державу. А деякі (причому їх дуже багато) приїжджають в Україну, пхаються до влади, намагаються майже все тут змінити. (це такі, як Янукович і тому подібне). Але вони чомусь не питають УКРАЇНЦІВ, чи їм потрібні ті зміни. Чому вони хочуть поміняти все в НАШІЙ УКРАЇНІ??????Вони хочуть поміняти державну мову на російську. А як же тоді НАША УКРАЇНСЬКА мова? Її просто забудуть, вона зникне. А я цого не хочу. Мені подобається українська мова.(І знов буде як колись: будуть існувати підпільні організації, які пропагандують українську мову, поліція буде арештовувати людей, які говорять українською... і все буде як при комуністах... людям не будуть говорити правди, все буде приховуватися. І взагалі, з цього може розв"язатися третя світова війна). Якшо вони хочуть кращого життя, якщо вони постійно кажуть, шо Україна - г-но, а Росія - найкраща в світі держава, чому вони не їдуть в свою Росію і не керують там?
Взагалі, я люблю всіх людей, поважаю всі національності, але деякі роблять все, для того, щоб їх не поважали.....
P.S: Юль, без образ, я не хочу нікого образити. Але я серйозно так вважаю.... І в цьому є доля правди....

Блін!!! Чого так багато тих свят??? Я тільки другий день сиджу вдома, а мені вже надоїло. Я хочу в училище, де купа придурків, які мене постійно дістають, повно дурних дівчат, які бігають за хлопцями, тупі викладачі, сходи, по яких можна з"їжджати на дупі, вічний сморід сигарет..... Я не можу сидіти вдома. А ше на мене постійно кричать, шо я нічого не роблю тільки в інтернеті сиджу.
А ше моя мама була в лікарні і їй тепер не можна нічого робити і вони заставляють мене варити їсти. ФуууУУУуууУу!!!!!!! Це жахливо!!!! Я краще піду орати город, ніж зварю шось їсти...
А я зараз сиджу і хаваю чеську шоколадку.. яке це блаженство..... чому таких шоколадок в Україні не роблять?
Ладно, я пішов шось робити, бо на мене знов кричать, шоб я виключала комп...

Настроение сейчас - невизначене

В мене якийсь невизначений настрій.Мені, ніби, і не погано, але і задоволеною я себе не почуваю. Якесь дивне відчуття. А ше в нас в училищі сьогодні була тільки одна пара. Ох, так би кожен день. А ше мене поперло на бабські шмотки. мені хочеться купити собі шось таке БАБСЬКЕ. Шось кольорове і ДУЖЕ гопське.
А ше я думала про тих всіх фанатів музичних груп. Тепер я цього не розумію. Я читала записи з клубу ТН. Вони там всі помішані. Це страшно. А взагалі, я можу слухати всяку музику, крім металіки, репу і клубної музики. Я її не розумію Там нема жодної мелодії. Як можна таке любити. Але я нічого не маю проти тих, хто її любить. А ше, коли я слухала якісь спокійні пісеньки, в мене псувався настрій. а тепер вони на мене не впливають. Я тільки їх і слухаю і вони мені піднімають настрій.
я зараз пишу і дивлюся в вікно. Там так противно. Так хочеться ЛІТА..... А ше я всіх люблю. Але все одно хочеться залізти кудись подальше від цивілізації і від всіх. Хочеться побути самій. Я не знаю чому так. А ше мене ніхто не бісить. Я всіх люблю.
А ше я дуже боюся не fall in love в того чувака, який спортив Маріка. Він мені так тепер подобається. Він до мене нормально відноситься, і взагалі.... А Марік став якийсь дивний. Я навіть стерла ту фоту, де він був такий уродський(ту, шо була в мене в щоденнику). Може це на мене повпливала сповідь. Мені так добре. Я всіх люблю. і мене ніхто не бісить, а раніше в мене дуже часто був паршивий настрій. А ше я не в захваті від того, шо треба ходити і училище.

Клас, я так люблю все. А ше в училищі сьогодні було прикольно. Я майже познайомилася з одним прикольним дяпчиком на фізкультурі. Він такий прикольний. Чимось схожий на Маряшкіного(Петрик) сусіда(той, шо на 6 поверсі). Вот.

Млинець!!! Мені поставили інтернет, а тепер кричать, шоб я в ньому не сиділа. Ходять тут і воплять. ГИИИИИИ!!!!!!! як вони мене дістали!!! Нашо тоді інтернет вдома, якшо в нього не можна заходити?

Настроение сейчас - який прикольний день, які прикольні всі.

Ииииииииии.... в мене такий прикольний настрій сьогодні цілий день. І навіть вечером він не зіпсувався. А ше я сьогодні ходила до сповіді. і мені зараз так добре, ніби я захавала десь пів ведра вареників....:)(Я їх дуже люблю). А ше мені вночі відповів на смс-ку Назар(я з ним танцювала). Написав, шо через тиждень буде у Львові. Гииииииии.... В мене такий прикольний настрій.
А ше ми з Марьою бачили сьогодні білку. Ми за нею ганяли по всьому парку Івана Франка. з нас ніхто не лахав, але всьо одно було класно. А ше я перший раз в житті всіх люблю. Це так круто. Життя таке прекрасне. Я вас люблю...... Класно. А ше на вулиці все таке зелене і прикольне. Хіба так буває? Класно. Иииииииии...... Мене так пре. Хочеться співати... Це ненормально. Гг... Я зараз заспіваю....
А ше Олеся відшила дуже прикольного чудіка.
А ше Толік сьогодні був як дурік. Він вчепив собі на голову обруч, а зверху завязав хвостик. Я так залахала..... А ше..... Я не знаю, шо ше... Мене так пре. Всі такі класні... Крутий сьогодні день... Я всіх люблю.
А знаєте шо? Я думаю, шо це мене так пре після сповіді. В мене ніколи не буває такий прикольний настрій вечером. Я зараз без гріхів. І це реально, якесь таке дивне і КРУТЕ відчуття. Якшо це дійсьно залежить від того, то я б кожен день ходила до церкви. Круто!!!!.....
Я всіх люблю!!!!!.....

Настроение сейчас - ги.... круто

Гииииии. сьогодні крутий день. в мене вдома є інтернет. а ше мені написав Назік, з яким я танцювала на тому конкурсі в училищі. він через тиждень приїде до Львова.... це круто. а ше мене мама не пускає в "Одне все" завтра на концерт. вот так.

аааааааа.... а я сиджу зараз в Марі і пишу з її компа. а в мене завтра буде інтернет. я не знаю, як я буду далі жити - вдома інтернет, а я маю вчитися.

Мене так дістало училище. Я туди колись ходила з охотою. Там кожен день було шось нове, цікаве. Але тепер приходиться шось робити, шоб і дальше було весело і цікаво. Взагалі-то в нас прикольна група, але вони ні риба, ні м'ясо. Їм ніколи нічого не потрібно. Вони, таке враження, що тільки хлопцями всі страдають. Нам з Марьою на старості психушка гарантована, якшо це не припиниться. Я більше не можу… Але з іншого боку, якшо на них подивитися, то вони не такі вже і погані. Вони не жадні і з ними є про шо говорити. Вони поможуть, коли шось треба (але, звичайно, не тоді, коли треба напрягти свої мозги). А, взагалі, нам повезло з групою. Не зважаючи на те, що вони постійно говорять про хлопців, я їх люблю. Вони веселі. І коли я ходила в училище без Мар́ яшки, мені, звичайно, було трохи скучно, але вони вміють підтримати. І коли моя мама була в лікарні, вони дуже переживали. Я їх люблю.
Я деколи сиджу і думаю. Уявіть собі, я ДУМАЮ. Це прогрес. Ну вот, згадую школу. Там зовсім все не так, як в училищі. Там ніхто не ганявся за хлопцями, ніхто про них навіть не думав. Це було так круто. Але я оцінила цю перевагу тільки тепер. А може, це змінюється з віком? І я не знаю, шо там робиться в школі. А може, там ше більша, ніж в нас в училищі погоня за хлопцями.

Дешо про книжки (я ж майбутній бібліотекар… гггг)
Взагалі-то, я дуже не люблю читати. Це так важко заставити себе шось прочитати, особливо, якшо то шось по програмі з української чи зарубіжної літератури. Хоча, з зарубіжної ше буває деколи шось цікаве. А знаєте шо?.... Ми вчимо дитячу літературу. Це так весело. Вот недавно ми читали діти підземелля, скоро будем читати Вінні Пуха. Це єдине шо я можу ше читати з творів по програмі.
Я вже давно прочитала одну книжку. Вона мені так сподобалась. Там пише про хлопчика, який не вірив в Бога, а потім, коли попав в лікарню і мав померти через 12 днів йому порадила медсестра написати листи Богові. Це така прикольна книжка. Якшо її читати, там можна так наржатися, а в кінці реально можна розревітися (ну, я звичайно, не ревіла, бо я ж мужик, а мужики не плачуть). І мені так сподобалася там така фраза: «Згодом, ми усвідомлюємо, що життя - це не дарунок, а лише позика.» Це реально так. Аааааааах. Мене так пре від тої книжки. Я майже кожен тиждень її перечитую і мені ше не надоїло. Це реально крута книжка. До речі, якшо хочете я можу вам її переписати на комп. В мене вона є в електронному варіанті. Марі вона тоже дуже сподобалася. Є ше одна гонська книжка, яка мені сподобалася. То Маріо П̓̓юззо «Хрещений батько» Це детектив, але дуже гонський і трохи пошляцький.

Настроение сейчас - ......

В п’ятницю був якийсь дивний день. Але веселий. Ггггг… Я майже нічого не пам’ятаю, сама не знаю чого. Але дешо просто таке, шо не пам’ятати його не можливо. Ну, вот, ми з Олесею йшли в підземелля, а коли звідти верталися, вона мене попросила іти швидше, або взагалі бігти, бо в залі на четвертому поверсі був Іван, який їй ше скоріше писав такі тупі есемески. (типу: «Навчи мене любити, твій Ромео…») Фе!!!!!!....... І вот, ми йдемо, а він вибігає з залу з величезною червоною трояндою… Це так мило… (Але я не знаю, шо би я робила на її місці. Мені би стидно було йти додому з квіткою від якогось хлопця. Я не знаю чого. Але фе….). Ну, я, звичайно, змилася звідти зразу, навіть не привіталася з тим чудіком. А Олеся з ним ше шось тріпала. А ше він її поцілував в щоку, а вона потім весь день ходила і казала, шо її свербить щока, шо в неї на тому місії повискакують прищі, а потім взяла серветку і почала витирати ту щоку. ( Але насправді, вона була, напевно, на 19998 небі від щастя. Я не знаю, для чого вона так вимахувалася перед нами. І той дядько навіть не дуже страшний. Він милий, з ним є про шо поговорити, тільки то шо в нього прищі…. Але ж зовнішність не головне… напевно..).
А ше мене сьогодні послала викладачка з української літератури в бібліотеку за книжками. Ну, я заходжу в ту бібліотеку, а з читального залу виходить Толік: в мене на голові шухер, штани злітають (добре, шо я була в платті зі Спанч Бобом), а мої мозги взагалі взяли відпустку того дня (а взагалі, вони шось занадто часто беруть відпустку – майже кожного дня та ше й на парах). В мене стався такий шок, шо я забула, як треба говорити… Я стала і почала втикати то на Толіка, який всівся на крісло в бульботеці, то на бульботекарку і від того шоку я заговорила десь через хвилини дві. ОООООООООоххххххх… Я навіть нічого не сказала Толіку. (але він тоже свиня, нічого сам не сказав, тільки втикав). Короче, я нарешті видавила з себе шо мені там треба було і по дорозі в клас, до мене вернувся дар мови – я знов могла говорити. Вот так.

А ше в понеділок я не ходила в училище. Це так круто.
А ше Мар́ яшка захворіла і мені прийдеться ходити самій в училище.

В колонках играет - Холодне сонце
Настроение сейчас - Ги

За сьогодні я зробила відкриття: якшо в тебе прикольний настрій зранку, то вечером він стопудово таким не буде. А ше мене дістало училище. Я не можу його терпіти. Там так скуууучно. Марік перестав ходити на пари, тепер нема кому дратувати викладачів. А якшо в них хороший настрій, то в мене обов'язково він зіпсується до кінця пар. А ше мене чуть не задушив один дурік Мар'яхіною банданою десь два тижні тому.
А ше мені Марік сказав, шо мені не треба було стригтися і шо мені так уродсько. Йому, напевно, подобаються гопи з довгим білим волоссям.
А ше я сьогодні дослідила, шо з училища я нікого не люблю (крім нашої групи), просто є люди, які мене не дратують, а є такі, від яких мені ригати хочеться.
А ше я тільки шо згадала, шо в Білосніжки була днюха десь 1 чи 2. Це так приємно згадувати школу.(Тільки не все). А взагалі, в училищі приємніше вчитися. Там тебе всі сприймають як особистість, всі тебе люблять (а навіть якшо і не люблять, то не показують цього і не ставляться до тебе,як до чогось неіснуючого), а в школі повагою користувалися тільки Дзвінка, Зорька і ше пару придурків. Все-таки, там і лекше вчитися і не ти платиш фіг-знати за шо гроші, а тобі платять степендію. В училищі можна йти по коридору і взагалі незнайома людина може назвати тебе сонечком. Це так приємно…
А ше мене чомусь постійно перло від ЕМО. А тепер вони мене так бісять… Хоча їх стиль мені досі подобається.
А ше всі нормальні люди вчаться, а я не хочу нічого робити і не можу себе заставити. Це так жахливо. Я деколи за цілий день буваю в туалеті один раз – ввечері, бо в училищі мені лінь спуститися з четвертого на перший поверх.
А ше мене дуже пре від якогось дядька, який вчиться в нашому училищі на заочному відділі. Він такий милий…. І постійно на мене втикає.
А ше я дослідила, що я знаю кожного студента з училища. Не кожного знаю, як звати, але в лице знаю всіх, крім заочників.
А ше в мене якийсь невизначений стан. Мене то так пре, шо всі перехожі обертаються, то я кисліша за лимон. Але я точно знаю, шо це не надовго. Через місяць я буду здорова – до мене повернеться мій пофігізм.
А ше я зі своєю группою маю виступати на дні першокурсника. Це найжахливіше зі всього, шо може бути. Вже другого квітня ми маємо виступати, а сценарію ше нема. Добре, шо в нас є Маря, яка може хоть шось сображати, бо в нашій групі одні турки: нікому нічого не треба, ніхто нічого не знає.








А ше я пару днів тому проходила тест: до якої субкультури я відношусь. І знаєте, шо в мене вийшло?.... шо я емо. Я шось нічого не доганяю. Я люблю життя, не збираюся закінчувати життя самогубством, не одягаю чорно-рожевого одягу, не бухаю і не курю. Хіба я емо?....
А ше я згадала один прикол з бухлом. Раз ми з Марьою йшли з училища і я купила яблучний оцет. Він був в такій пляшці, як горілка, а мені було впадло запихти його в сумку. Я потащила його в руках. Ну, ми йдем, а за нами починають оглядатися люди. А ззаду йшли якісь гопники і перлися. Хтось навіть пропонував забрати в нас те бухло… Але все закінчилося мирно: ми повернули, а вони пішли собі далі. Найбільше, звичайно, оберталися бабуськи. Це так весело. Попробуйте так замутити.
А ше в мене взагалі нема часу шось робити в інтернеті. Вдома він не паше, а в училищі хіба на інформатиці. Це так мало….. В мене тільки одна фотка в альбомі, музики взагалі нема. А взагалі, я там шось таке понаписую, а потім сиджу і шукаю, шо то я таке написала. Мабуть, інтернет – не для мого розуму. Його, напевно, придумали інопланетяни.
А ше я замітила, шо я крім Н2О по телику нічого більше не дивлюся. Це так дивно…..
А ше, Юль, ото шо я пишу можуть всі хто хоче читати? А чого я не можу втикнути на Мар'яхіні фотки. Там пише, шо в мене немає доступу до її фоток.

В колонках играет - Голоси з татового кабінету
Настроение сейчас - ЕМОвське

гггггг. Я зараз в тата на роботі. Блін, вже хочеться додому, а тато ше далі сидить. Я не зовсім доганяю, шо то я таке пишу, але мені подобається інтернет. Сьогодні найтупіший день мого життя. Маря хвора і сидить дома, а я сама була на всіх парах.
З самого ранку ми з Марькою пішли до репетитора. Ну посиділи там трохи, повчились, потім одягнулися і Маря мала йти до дому. Ми йшли по дорозі і вона ше жартувала, шо боїться, шоб я сама йшла додому, бо ше можу загубитися. Ну, ми попрощалися і Маря сіла на маршрутку. Я стояла на зупинці і мала сісти на тролейбус до університету. Я чекала, чекала вот і приїхав якийсь тролейбас. Я хвилину на нього втикала. Там писало: "Центр...і ше шось там". А минулого разу ми з Марьою сідали на тролейбус, де писало "Університет....". От і я вирішила чекати наступного. Стояла я там хвилин сорок. Жодного тролейбуса не було. Мені надоїло і я вирішила сісти на маршрутку. Стояла, стояла. Бац..... прийхала маршрутка, де писало "університет..". Я туди сіла. Їхала трохи, а потім вирішила, шо мені треба виходити. Ну, я вийшла. А де я є - фіг його знає. Ну, шо робити, пішла я прямо. Блудила десь з годину, вийшла на політехнічний і вирішила подзвонити татові. Тато мені сказав, шо до училища ше далеко і треба сідати на трамвай. Але я вирішила йти пішки. Знов десь ше годину блукала, але якось потім вже вийшла на Шевченка. Потім вже знала, як зайти до училища. Ну вот, я туди прилажу, а в нас перша пара була фізкультура. Нас там ше трохи покатували і на математиці мій бубен взагалі не варив....
Вот такий в мене веселий день. Це ше раз доказує, шо без Марі я навіть не можу до училища дойти по-людськи.

Привіт)