Перша птаха весни. Пісня «Свята» стоїть на межі… зимових холодів і весняного натхнення, вдумливого інді-поп звучання та піднесених фолк мотивів. Історія нагадує сюжет короткометражного фільму. Про дивчіну у розпачі, танці на снігу, зимові свята, що пролетіли мов спалах, залишаючи по собі солодке похмілля і весняну надію на краще.
Всім загиблим за Україну та її Незалежність присвячується
Я повернусь
Боляче мені,
туга вкрила мою душу...
Втрат у цій війні,
більше день у день
Браття вже пішли,
в небеса я їм напишу...
рай, як там рідні рай..
Десь у далині,
смерть заграла на сопілці,
але в глибині,
страху вже нема...
згадую тебе,
мироточить моє серце,
Знай, мила моя знай,
та чекай...
Знай, люба моя знай
Я повернусь,
заплету кохання в коси,
досхочу напьюсь, вуст твоїх нектар
і пригорнусь,
витру з твого личка сльози
Знай люба моя знай,
Я Повернусь...
Під облачком явір похилений,
Сидить на нім пташок примилений.
Чуєш, мила, як той пташок співа,
Же з любові ніч добра не бива.
Же з любові, же з любові
Ніч добра не бива.
Навряд чи цей матеріал можна адресувати пересічному читачеві Cultprostir, адже, оскільки ви вже тут, то не байдужі до музики і не вперше замислювались, чому українське радіо звучить так, як воно звучить.
Після заяви Мінкульту щодо майбутнього квотування українського продукту на радіо в межах 75%, піднялась прогнозована хвиля нарікань і ремствування з боку представників ЗМІ, що, бач, нема чого показувати і «крутити» українського. Чесно кажучи, вимога крутити 75% локального продукту дивує так само, як твердження, що «української музики мало/немає тощо», тож, дозволю собі побути арбітром і звернути увагу шановного панства на особливості українського музичного процесу з обох сторін.
Ви кажете, що «української музики немає»
Я цікавлюсь українською музикою і можу назвати 100-200 пісень різних колективів та артистів у різних жанрах, які незаслужено обділені увагою і не дійшли до масового слухача. Якщо програмний директор не може назвати бодай 3-х українських артистів в жанрі lounge − це проблема його обізнаності: лише вітчизняний лейбл Ultra Vague щороку випускає музики на пару станцій. І композиції, приміром Tango Tempo, Coala Pascal, Shopping Hour вписується у цей формат і lounge-ремікси на українські хіти також існують у кількості, достатній для маневру.
ож, коли ви як слухач, повторюєте поширену думку, що українського продукту немає, то, можливо, ви просто не цікавитеся ним? Ймовірно, бо ніхто не захопив вас професійною розповіддю про те, яким чудовим він буває? Можливо вам не «продали» його? Не показали його гарно, по рейтингових каналах, з пієтетом до творчої праці, з масштабом талант-шоу?
Чи ви чули за останні кілька років від радіодіджея чи ведучого, яким класним є, приміром, «цей молодий неосоул гурт з Вінниці, в творчості якого можна розчути вплив авторської американської традиції, і що їх вокалістка виглядає, як молода Ніна Хаген, а звучить, як молода Білик, що їхні пісні написані українською, якою розмовляють складні підлітки в школах, а сюжети пісень взяті ніби з сайту Kill me please?
Чи хтось цікаво розповідає вам взагалі про музику? Інтригує? Так, щоб вам захотілось побігти на концерт нової групи, скачати альбом? Можу назвати не більше 5-6-х діджеїв-фанатів своєї справи на 2-3-х комерційних станціях.
Припустимо, станції не використовують місцеву музику через «особливий формат, нібито брак відповідного матеріалу, особисті погляди» − але як ви поясните відсутність на майже всіх «музичних» станціях новин від українських артистів?
Радіодіджеї не розповідають між треками про нові пісні, про враження від їхніх концертів, не розповідають історії з гастролей. Редактори не готують текстів про українську музику в принципі, і не вважають її джерелом новин. Складається враження, що власники радіостанцій крутять музику «аби не зачіпала увагу», між випусками новин, наявність яких є, власне, причиною покупки станції, як ЗМІ. Справа у тому, що більшість радіостанцій − це вже давно не про музику.
