Панночко з блакитними очима... |
Панночко з блакитними очима,
панночко з блакитними сльозами,
як мені хотілося навчитись
бути з Вами і не бути з Вами.
Як мені хотілося, повірте,
на вітрах проворно пелехатих
і вдихати Вас, немов повітря,
і, немов повітря, видихати.
Але Ви — не Ви. Як у люстерці,
роздвоїлись викриво й лукаво.
Ви одна спинилися під серцем,
інша Ви пішли собі небавом.
І тепер в неходжену завію,
охопивши голову руками,
я один голублю власну мрію,
інший я зорію вслід за Вами.
Роздвоїло. Стерпло. Загірчило.
Келих ночі. Крапелька отрути.
Панночко з блакитними очима,
з Вами чи не з Вами. Чи… не бути?
(с)Іван Андрусяк
|
Зроби мені, доле, такий макіяж |
|
Зроби мені, доле, такий макіяж,
|
Метки: день рожденья |
Зима не літо. Літо не зима. Галина Потопляк |
|
|
Я ВІРЮ |
|
|
Без заголовка |
|
|
ЛЕТИТЬ ЖИТТЯ КУДИСЬ... |
|
|
В небе ангелы летели 11.12.2013г. |
Дневник |
В небе ангелы летели,
Осыпая с крыльев перья.
И на землю тихо падал снег.
А на белом покрывале
Люди с лозунгом стояли
Чтоб вернули им надежду на успех.
Чтоб отдали им свободу
Заточеную в оковы
Злобы, безразличия и лжи.
Чтоб рассветы и закаты
Были только цвета неба,
А не мешаные страхом на крови
Припев:
Революция народа
Революция надежды.
Чести, славы, веры и любви.
Революция желаний:
Мира, правды и свободы.
Революция и неба, и земли.
Как одно сердца стучали
Колокольным громким звоном
Созывая встать плечом к плечу.
И страны огромной вече,
Крепко за руки державшись,
«Нет» - сказало твердо палачу.
Припев:
И взлетает синей птицей
Флаг с венком из звезд горящих
Над сплоченной верою толпой.
Пусть хранит, тебя, народ мой
Каждый твой небесный ангел
Крылья распрахнув над головой
Припев:
11.12.2013г.
В небі янголі летіли
І шуміли їхні крила.
Пір'я снігом падало згори
А на білому майдані
З вимогою всі стояли
Щоб повернули їм мрїї і снаги
Щоб віддали їм свободу
Заточену у кайдани
Люті, безнадії та брехні.
Щоб і захід, і світанок
Мали б тільки колір неба,
А не кров`ю змащені страхи.
Приспів:
Революція народу
Революція надії
Честі, слави, гідності й снаги.
Революція бажання:
Світу, правди і свободи
Революція і неба і землі.
Стукотіло гучним дзвоном
Кожне серце, як єдине,
Кликаючи стати пліч-о-пліч.
Величезне краю віче
Взявшись за руки міцніше
Катові сказало твердо : «Ні»
Приспів:
Синім птахом підіймався
Стяг з вінком зірок, що сяють
Над згуртованими вірою людьми.
Бережи тебе, народ мій,
Кожен твій небесний янгол
Крила распахнув у вишині.
Приспів:
22.01.2014 р.
|
Горювала душа... Пам"яті Світлани Костюк. |
Горювала душа —
світлі сльози котилися зморшками,
шепотіла вірша —
проривались останні слова...
І від щирості слів
усе тіло проймало мурашками,
бо торкалась сердець
срібним кінчиком свого пера...
Помолилась душа —
і без зойку, без стогону зайвого,
зіп'ялася й пішла...
поміж зорі... і поміж світів...
Затремтіла сльоза —
неосяжного Світла Живого,
... із Різдвяного неба
до Бога скотилась зоря...
07.01.2017
© Віра Лахута
...відкривайте мене в моїх посмішках сонцем цілованих. Вірші Світлани Костюк.
Буду з тобою...Пісні на вірші Світлани Костюк.
Для щастя жінки небагато треба...Світлана Костюк.
Стискаю душу у кулак...Світлана Костюк.
Гублю...Світлана Костюк.
Пишу листи зі станції "Осіння"...Світлана Костюк.
У рідному краї...Світлана Костюк
|
Помолися за мене до Бога... О.Леонтієва |
|
Серия сообщений "праздники":
Часть 1 - Пасхальное украшение.
Часть 2 - Счастливой Пасхи от души желаю!
...
Часть 31 - Листівки "З Новим Роком"
Часть 32 - Листівки на День Святого Миколая
Часть 33 - Помолися за мене до Бога... О.Леонтієва
Часть 34 - РУШНИК НА ВЕЛИКДЕНЬ
|
Побудь зі мною, осене… |
|
|
Ліна Костенко. Осінній день, осінній день, осінній ... |
|
Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна. Невже ця осінь, осінь, о! - та сама. Останні айстри горілиць зайшлися болем. Ген килим, витканий із птиць, летить над полем. Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій. І плаче коник серед трав - нема мелодій.   |
Рамочка від Наталя_Івушка
|
Бо так уміє. Бо така від роду--та жінка, що в ню дивишся, як в воду... |
Бо так уміє. Бо така від роду -
Та жінка, що в ню дивишся - як в воду.
Сама тота, що любить вибагати
Тобі найліпші солоди-гербати.
Душа у неї - виноградна гілка,
Того поїть: то солодко - то гірко.
Як місяць круглий відкриває око,
Тоді тікає в себе, геть глибоко.
Тоді всі сплять, тоді опівніч-тиша.
Та буйність за фіранку ніби вийшла,
І кожен раз, коли лишає тіло,
Лиш вдих і два: "Я, - каже, - полетіла..."
І буде ранок - стиглий, ніби гроно.
На сході сонце вродиться червоне.
Устане жінка, знов ме вибагати
Тото усе, що другим - забагато.
|
А осінь нам розносить щедро каву.... Олена Шабанова |
|
|
|
А осінь нам розносить щедро каву
А осінь нам дарує щедро поцілунки
А осінь щедра на дощі та сонце А осінь у долонях несе щастя... Олена Шабанова
|
|
Я ненавиджу митi вiдчаю. Микола Гуцуляк |
|
|
|
Знаю – мить, знаю – все відновиться.
|
|
Ти візьми мене під руку, щойно вийдемо з кав"ярні... Міклош Форма. |
Ти візьми мене під руку, щойно вийдемо з кав'ярні
І за спиною залишим аромати запашні.
Скрізь по місту, як будинки, люди парні і непарні.
Ти візьми мене під руку, буде затишно мені.
Ти візьми, тримайся міцно, на бруківці буде слизько.
Ця бруківка особлива – їй уже сто тисяч літ.
Будь зі мною попід руку тепло-тепло, близько-близько.
Хай мені позаздрить місто, хай мені позаздрить світ.
Ти візьми мене під руку, все серйозно – не забава.
Будем довго попід руки, будем вічність пліч-о-пліч.
Губи наші в поцілунках з присмаком гіркої кави.
Місто все – велика джезва – щастя варить день і ніч...
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116110101384
|
Нам небо дасть добу. Одну на двох...Міклош Форма. |
Нам небо дасть добу. Одну на двох.
Добу на щастя, пристрасть і кохання.
Кохання, пристрасть, щастя – мов востаннє.
Ми вимолили, і повірив Бог.
Повірив, що у пристрасті своїй
Ми, як в молитвах, будем світлі, щирі.
Що увійдемо на добу в той вирій,
Який у вічність втілить силу мрій.
За цю добу нас не знайде журба.
Хай навіть мить нам подарує небо,
На двох – одну, а більше і не треба,
Бо неподільна буде та доба...
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116101503341
|
Пора у вирій осені, пора! |
|
|
|
|
|
|
Ліна Костенко. Львівські голуби |
Дневник |
Ліна Костенко
Львівські голуби
Тінь чорна стрімко падає униз -
то білий голуб так злітає вгору.
Проспект пташиний, сонячний карниз
вінчає строгі лінії собору.
Строкаті ритми вулиць і юрби,
дахів похилих старовинні плечі.
Над містом розмовляють голуби.
Про що, не знаю. Про цікаві речі.
Про той собор. Про людство. Про війну.
Про білий світ, про небо з далиною.
А може, він голубці каже: - Ну,
як я літав, ти скучила за мною?
https://www.facebook.com/LinaKostenkoUkr/photos/a....¬if_id=1477556305278477
|
Пані Осінь не вірить моїм обіцянкам звабливим...Міклош Форма. |
Пані Осінь не вірить моїм обіцянкам звабливим.
За життя надивилась вона на звабливих панів.
І мої обіцянки не матимуть жодного впливу.
Вже давно пані Осінь весняних не бачила снів.
Я і сам до своїх обіцянок серйозно не ставлюсь.
Але... Як мені хочеться золота Осені – жах...
Я словами веселими знову і знов її бавлю.
Хай хоч усмішки тінь промайне на цнотливих вустах.
Пані Осінь, стривайте, я руку не випущу Вашу.
Я шукаю слова, я знайду, я сподобаюсь Вам.
А вона загадково мовчить і ні слова не каже.
Лиш вітрами вичісує листя сумним деревам...
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116101711202
|
