Мабуть, єдина ти, хто манить гіркотою,
Мабуть, одна, що чорна і жива.
І, поєднавши складність з простотою,
Ти просто є і створюєш дива.
Твій аромат полонить, як наркотик,
Підноситься високо в небеса.
Та ти земна, тебе ловлю на дотик,
В тобі є осінь, літо і весна.
І неможливо є тебе забути,
Відчувши повністю той дивний смак.
Ти краще трунку, гірше ти отрути,
Та з пам’яті не підеш вже ніяк.
Найкраща подруга в часи негоди,
Бо вислуховуєш усю журбу.
І добрий друг-мовчиш про всі пригоди,
Які тобі повідають в жалю.
А радощі ділить з тобою-втіха,
За чашечкою кави посидіть.
П’янить, дурманить, щось шепоче стиха…
Це просто кава, але як манить…
 
Художник Андрій Гук, «Кавові подружки»
В плеєрі: Таліта Кум - Гаряча та гірка...
|
|
