Так тихо плаче в ніч
чиясь свіча,
А дим несе
чиюсь молитву Богу...
І Ангел чийсь - чужий
- злетів з плеча
Відкинуть в темряву,
у ніч чиїсь тривоги...
І тихий,
ледь розмитий силует
Стоїть навколішки
перед лицем Марії
І від святих
молитвених сонет
Тікає зло,
вертаючи надіі.
А Бог тихенько
загляда в вікно,
Уважно дивиться
на кришталеві сльози
І пестить рани,
що колись давно
Залишили в душі
чиїсь морози.
А свічка плаче.
Ангел на плечі
Шепоче щось,
навіюючи мрії.
І страхи залишають
дім вночі,
Звільняючи дорогу
для надії...