Гейне. Лорелей.

Вторник, 25 Мая 2010 г. 18:23 + в цитатник

Не знаю, що стало зо мною,
Сумує серце моє,—
Мені ні сну, ні спокою
Казка стара не дає.

Повітря свіже — смеркає,
Привільний Рейн затих;
Вечірній промінь грає
Ген на шпилях гірських.

Незнана красуня на кручі
Сидить у самоті,
Упали на шати блискучі
Коси її золоті.

Із золота гребінь має,
I косу розчісує ним,
I дикої пісні співає,
Не співаної ніким.

В човні рибалку в цю пору
Проймає нестерпний біль,
Він дивиться тільки вгору —
Не бачить ні скель, ні хвиль.

Зникають в потоці бурхливім
I човен, і хлопець з очей,
I все це своїм співом
Зробила Лорелей.

Рубрики:

Классики и признанные поэты

Метки: гейне вірш українською лорелей

Процитировано 1 раз

Комментировать

« Пред. запись — К дневнику — След. запись »

Страницы: [1] [Новые]

Боеслава обратиться по имени Вторник, 25 Мая 2010 г. 18:51 (ссылка)

Дякую))) Мені теж подобається міф про Лорелей)))
(699x534, 69Kb)

Ответить С цитатой В цитатник

Badriyah обратиться по имени Среда, 26 Мая 2010 г. 13:29 (ссылка)

так вот под кого ты поешь)))

Ответить С цитатой В цитатник

simply_the_grey обратиться по имени Среда, 26 Мая 2010 г. 17:41 (ссылка)

я у школі його вчив колись..

IНе знаю, що б це означало,
Чому я сумую отак.
Та казка стара в моїх думах
Навіки залишила знак…
Повітря промерзле, темніє,
І Рейн тихомирно біжить,
Вершечок гори видніє,
Де сонце вечірнє горить.
Красуня лелійна й чиста,
Високо там вона є,
Зі злота на ній намисто,
Чеше волосся своє.
Злотаве волосся гладить
Гребенем золотим,
І піснею тихою надить,
І голосом неземним.
Весляр під ту пісню ридає
У крихітному човні,
І скель він не помічає,
Зводить вгору очі сумні.
Здається, весляр і човенце
Спочинуть у хвилях, - нехай
Всі знають, що співом усе це
Зробила сама Лореляй.

(переклад Тараса Малковича)

Ответить С цитатой В цитатник

Морврана обратиться по имени Среда, 26 Мая 2010 г. 17:42 (ссылка)

Садира, нема за що, сонечко!
сама зі шкільної парти обожнюю цю історію)
(699x525, 256Kb)