В колонках играет - placebo-pure morning

Все так слащаво. Даже  приторно. Искусственно и лицемерно. Ой, простите, я кажется ошиблась номером/дверью/жизнью? Бегу по замкнутому кругу  бесконечных коридоров этажей и лестниц;  поворачиваю все ручки, открываю все замки, заглядываю во все двери. Нетонетонето. Все не то. Когда ни будь я брошу этот мир пафосного мартини в глянцевых заведениях. И буду нажираться только водкой. Когда ни будь я брошу институт и пойду работать в магазин виниловых пластинок. Или в книжную лавку. Когда ни будь я выучу французский и напишу что ни будь более глубокое и важное для меня, чем мое мнение о  последствиях конституционной реформы. Когда ни будь я брошу все это…только ты отпусти меня, пожалуйста…

Все таке солодке. До нудоти. Штучне і лицемірне. Ой, пробачите, я здається помилилася номером/дверями/життям? Біжу по замкнутому колу нескінченних коридорів, поверхів і сходів;  повертаю усі ручки, відкриваю усі замки, заглядаю у всі двері. Нетенетенете. Все не те. Колись я кину цей світ пафосного мартіні в глянсових місцях відпочинку. І нажиратимуся тільки горілкою. Колись я кину інститут і піду працювати в магазин вінілових пластинок. Або в книжкову крамничку. Колись я вивчу французьку і напишу щось глибше і важливіше для мене, ніж моє ставлення до наслідків конституційної реформи. Колись….ти тільки відпусти мене, будьласка…

 

В колонках играет - placebo
Настроение сейчас - hate

Бывают такие дни...когда все расстраивает и раздражает...паскудные дни в общем...когда хочешь чтоб все вокруг прыгали и скакали, развлекая тебя, а в следующую секунду готов поубивать их всех просто за одно их существование...ну в общем-то не об этом...бывает плохо...когда хочется плакать,выкинуть телефон куда подальше и,захлебываясь слезами,посылать всех к чертовой матери...ну и даже не об этом...бывает безразлично...люди...чтобы они там не творили...они тоже бывают безразличны мне, все, без исключения...но все что я хочу сейчас сказать, так это то, что я тебя, черт подери,

ненавижу

Бувають такі дні...коли все засмучує і дратує...паскудні такі дні ...коли хочеш щоб всі навколо бігали і стрибали, розважаючи тебе, а в наступну секунду готовий повбивати їх всіх просто за однин факт їхнього існування...ну загалом не про це...буває погано...коли хочеться плакати, викинути телефон куди подалі і, захлинаючись сльозами, посилати всіх до всіх чортів...ну і навіть не про це...буває байдуже...люди...щоб вони там не коїли...вони теж бувають байдужі мені, всі, без виключення...але все що я хочу зараз сказати, так це те, що я тебе...

В колонках играет - placebo-the Crawl
Настроение сейчас - sick

 Холодный чай, вино и шоколад.                                                                                                                                       Холодний чай, вино та шоколад.

Уже осень…                                                                                                                                                                                                           Вже осінь.

и дождь уже не такой теплый, как был летом…                                                                                                 Й дощ вже не такий теплий, як був влітку.

ты помнишь?...                                                                                                                                                                                              ти пам'ятаєш?...

а я все так же наивно подставляю лицо его каплям.                                                            а я все так само наївно підставляю обличчя його краплям.

А на следующее утро лежу в горячке и не понимаю, на каком свете нахожусь.    А з ранку лежу в лихоманці і не розумію, на якому світі знаходжуся

Девочка-цветочек носится вокруг, обещая женить на мне Молко…           Дівчинка-квіточка носиться навколо, обіцяючи одружувати на мені Молко.

а ты не звонишь…                                                                                                                                                                                          а ти не дзвониш

ни утром,                                                                                                                                                                                                                  ні вранці,

ни днем,                                                                                                                                                                                                                    ні вдень,

ни к вечеру…                                                                                                                                                                                                          ні ввечері.

а я даже не в состоянии набрать твой номер…                                                                                                 а я навіть не в змозі набрати твій номер.

да и что мне тебе сказать? Привет, как ты, а я тут умираю?..                                         та й що мені тобі сказати? .Привіт, як ти, а я тут помираю?...

если тебе все равно, то тебе все равно.                                                                                                                  якщо тобі все одно, то тобі все одно.

И даже если сегодня ты так обеспокоено интересуешься моим здоровьем,        навіть якщо сьогодні ти так стурбовано цікавишся моїм здоров'ям, 

то это уже не так важно,                                                                                                                                                                то це вже не так важливо,

милый.                                                                                                                                                                                                                           милий

Ведь уже осенью.                                                                                                                                                                                           Адже вже осінь

 А ты не Молко. Ха-ха. Последнюю фразу можно было не писать явно.    А ти не Молко. Ха-ха. Останню фразу можна було явно не писати.           

В колонках играет - placebo
Настроение сейчас - burning from inside

Я сплю головой на восток. Я проспала, и жаркое летнее солнце выжгло все внутри меня. Проще говоря, ты уехал и внутри теперь пусто. Никакие часовые разговоры, километровые смс и приторно сладкие пожелания спокойной ночи не меняют тот факт, что тебя-нет-рядом.  И это не хорошо. Равно как и не плохо. Это никак. Каким бы сильным не был магнит, всегда существует расстояние, на котором он перестанет притягиваться. Я не знаю, есть ли такой закон в физике(я вообще не знаю физику),но в жизни точно так и есть. Я не звоню третий день и, представь, ничего не чувствую. Я могу только днями лежать, уткнувшись носом в подушку, и ни о чем не думать. Лежать и выгорать как странички глянцевых журналов. Совсем не жалко. Лежать и смотреть как пылинки кружатся в солнечных лучиках. Совсем бессмысленно. Возвращайся скорей, иначе я окончательно выгорю и потеряю всякий смысл. Совсем…

 

Я сплю головою на схід. Я проспала, і пекуче літнє сонце випалило все усередині мене. Простіше кажучи, ти поїхав і усередині тепер порожньо. Ніякі годинні розмови, кілометрові смс і солоденькі на добраніч не змінюють той факт, що тебе-нема-поруч.  І це не добре. Так само як і не погано. Це ніяк. Яким би сильним не був магніт, завжди існує відстань, на якій він перестане притягуватися. Я не знаю, чи є такий закон у фізиці(я взагалі не знаю фізику),але в житті воно так і є. Я не дзвоню третій день і, уяви, нічого не відчуваю. Я можу тільки лежати днями, обличчям в подушку, і ні про що не думати. Лежати і вигоряти як сторіночки глянсових журналів. Зовсім не жаль. Лежати і дивитися як пилинки кружляють в сонячних промінчиках. Зовсім безглуздо. Повертайся швидше, інакше я вигорю. Безглуздо і остаточно. Зовсім.

 

В колонках играет - placebo-days before u came
Настроение сейчас - wont u join me now?...

 

 Я сижу на подоконнике и смотрю на мокрые тротуары. В лимонном свете раннего утра моя кожа выглядит как фарфоровая. Ты любишь меня такую. И варишь самый вкусный в мире кофе. Если бы я была кошкой я бы терлась носом о твою бороду и нежно мурлыкала тебе на ушко о том, чего возможно нельзя сказать словами. Кошки любят слушать грустные сказки и часто впадают в меланхолию. Я люблю мятный шоколад и запах старых книг. Я должна была родиться в Японии и стать гейшей. Меня бы звали Дождь и у  меня были бы черные шелковые волосы. Или же где-то в Латинской Америке…чтобы потом уехать в Европу и вспоминать о родине по вкусу мате…ну в крайнем случае, я была бы рыжей кошкой и любила бы играть с клубком зеленых шерстяных ниток. Но я родилась собой и встретила тебя, что само по себе кажется мне странным. Ты не любишь гулять под дождем и тебе никогда не хотелось взорвать этот мир ко всем чертям. Ты терпишь мои истерики и учишься дарить подарки. В другом  измерении мы были бы идеальной парой.  

 

Я сиджу на підвіконні і дивлюся на мокрі тротуари. У світлі лимонного ранку моя шкіра виглядає як фарфорова. Ти кохаєш мене таку. І вариш найсмачнішу в світі каву. Якби я була кішкою я б терлася носом об твою бороду і ніжно муркотала тобі на вушко про те, чого можливо не можна сказати словами. Кішки люблять слухати сумні казки і часто впадають в меланхолію. Я люблю м'ятний шоколад і запах старих книг. Я повинна була народитися в Японії і стати гейшею. Мене б звали Дощ і у  мене було б чорне шовковисте волосся. Або ж десь в Латинській Америці . Щоб потім виїхати до Європи і згадувати про батьківщину за смаком мате. ну в крайньому випадку, я була б рудою кішкою і любила б грати з клубочком зелених шерстяних ниток. Але я народилася собою і зустріла тебе, що само по собі здається мені дивним. Ти не любиш гуляти під дощем і тобі ніколи не хотілося підірвати цей світ і відправити його у пекло. Ти витримуєш мої істерики і вчишся дарувати подарунки. У іншому вимірі ми були б ідеальною парою.

 

В колонках играет - 30 secons to mars
Настроение сейчас - i start again and brand new name

.
Хей...ти відчуваєш це?щось не так..

 

легесенько шепоче вітерцем по тілу...

 

я сама не своя.(не твоя?)

 

а ти відчуваєш, так...і мовчишь.

 

і я теж мовчу..

.

чи від того що бачу сни про іншого?

 

чи від того що чекаю дзвінка від іншого?

 

чи від того що цей інший дзвонить саме тоді,

 

коли я пишу тут фразу "а він все не дзвонить..."

 

і пропонує зустрітися?

 

все дуже заплутано.

 

зав`язано.

 

хтось переплутав дроти.

 

 

 

(повертаючись до попереднього поста)

 

ні, авжеж, я не поставлю крапку.

в своєму репертуарі.

 

Хей...ты чувствуешь это?что-то не так...

 

легким сквозняком по коже...

я сама не своя.(не твоя?)

а ты чувствуешь,да...и молчишь.

и я тоже молчу... 

от того ли что вижу сны о другом?

 

от того ли что жду звонка от другого?

 

от того ли что этот другой звонит именно тогда, 

когда я пишу здесь фразу "а он все не звонит..."  

 

и предлагает встретиться? 

все слишком запутано. 

 

завязано. 

кто-то перепутал провода.  

 

(возвращаясь к предыдущему посту) 

  и нет,я не поставлю точку. 

  в своем репертуаре.