То капець! О третій двадцять, коли вопше стіхає українська ніч, воно вривається в твій сон. Далекозоре, но недальновідне, зато нахальне і обурене до скреготу зубовного. Кричить тобі у трубку, шо аж все пространство тонких матерій здригається от сотових вібрацій і істєрящого сопрано:

- Ви там ах@єлі!
Оказуєцця, поки вчора я спасала мір,увесь Тернопіль тупо бастував і тирлувавсь на Театральному Майдані, скакав під пісню про сокиру і пожирав безбожно неправославні чоколяди "Світоч", которі запивав халявним лімонадом. І всьой толпою провожали на Донбас дивізію СС "Галичина", розквартіровану по селах у нізов'ях річки Збруч.
Ну, вопшем пазл народного гулянья складався у догматіку хорора. А дзвонила падруга дєцтва Оксана із якого-то  сілєнья на Алтаї. Вона там не якась паслєдня, а голова цілого сєльсовєта.Так шо шчитай прінцеса нурі із високогорного Алтая.Їй звідти усе видно.
- Ми ж к вам с хлєбом-солью, а ви,- бандеравци, канвой разбілі.На Донбасє - голод. Там же самоє нєобходімоє било.
- Ага, кажу. Особенно в Артьомовску бракує солі в шахтах. Но 300т - кажу, - то мало. Так : хіба на хвіст насипать.
- Да вам врут всьо в новостях.
 - Нам? Брешуть? - Да наш "Мурзікньюс" - то найправдивіші новини. Хоть, і не розкручені, зато це мяу-хау у міжнародній журналістиці.
- Ви же - убійци. Ви убіваєтє цвєт нациі!
- Якої, - кажу - нації? 
Оказуєцця  : цвєт росії. Тут я чуток вхреніла, но потім пригадала, як Оксана списувала в мене контрольну про мохи й лишайники. То є, короче, така плєсєнь, чи то грибок , цвіте і пахне несказанно плохо і, якщо його не знищувать, то він повзе - зараза і бистро превраща у гниль усе навколо. Так шо, канєшно, цвєт.
Кажу :
- А шо робить? Куди приперлись - там їх і вбиваєм. Шоб не розповзлися далі і не поширили заразу. А то буде, як з лихоманкою Ебола.
- Ебол твою мать, - кричить Оксана.- Ви там нєнармальниє. Вас чем то кормят.
-О, бач - кажу. - Канєшно : кормлять. І ми всіх кормим. В нас зараз - круговорот добра в державі.Традиція така, іще з часів Трипілля, або й давніша.
- Да нєт у вас традіций! У нас вот раскопалі посєлєньє,ісконно-рускоє, врємьон палєоліта. Всьо русскоє : резьба, лєпніна, біжутерія.
-Ага, - говорю, - обламайся. То посєлєньє древніх укрів.Пішли з Трипілля поза гори срати - і поселились. Потом вернулись, бо у вас там оползні частенько і хронічні поползновєнія построїть рускій мір . По принципу разрухи.Тому й на виході - епчеський капєц.То таке буває.Історія ще не такі примєри пам'ятає.
- Ти - дура набітая, - репетує.- Вам мозгі засралі...
Отут, короче, я її послала. Но сна вже не було. Зато прийшли цікаві спогади. Єхидні.
В Оксани на весіллі була така історія зачотна, шо молодий вже отдихав у олів'є, а молода ще пила.І от її приперло до виходку. А то село Титильківці Глибокі, і там виходок  - акурат коло хліва, де купа гною. Оксанин тато - вчитель праці і вопше новатор. Надворі стояв 89 рік, но в них виходок був спроектований в таком хайтеку,шо десь із місяць слугував музеєм.Там бів підмосток височенький, сідєніє, оббите дерматином і даже ремені безпеки, шоб тато, коли там читав газету і засинав, то не звалився. І ще там був шнурок, котрим регулювалась подача дощівки з бака над виходком.А просто над дверима звисав мотуз, для запуска лопастів од вєнтілятора на случай всєоб'ємлющого пука.Конструкція складна, - но всьо по Піфагору.
І от у тих шнурках нівєста і заплуталась каркасом плаття. Спочатку на неї полилась дощівка з бака, від котрої вона попробувала бистро утекти, но получилося круте піке в гноївку. Ну тут усі, канєшно, сполошились, навіть женіх проснувся і прибіг. Оксанин тато голосно кричав, шоб принесли води.Женіх рвонув і бистро так вернувся із фужером лімонада.Як він збирався одмивать Оксаниних 130 кг живого вєса, із котрих обйомна частка припадає на ліцо - загадка...
Но я не про те.  Подруга собі вийшла замуж і укатила на Алтай.Вже через кілька років приїхала була вся така нємєстная, що ми її від умілєнія одпестили за месидж "Ми - рускіє." Но...У мене таке є відчуття, що після того от польота з пригноєньєм, падруга получила не лише моральну травму, но і черепно-мозкову.І певно через тріщини, у мозг проникли мікрочастки гною й там создали очаг рашаінфекції. А тут іще долили пропаганди, аналогічной консистенції і складу. На виході : IQ ципльонка і куріна сліпота в реалі.
Вони ото надивляться якогось там рашатудей, і думають, шо раша - то форевер кулл. А те, що раша зе енд підкрався з посмішкою хижой і рушить їхній мір пробуханих ілюзій, - то їм не втюхаєш.Сортірні зомбі.

Источник