Пастор Олександр Хомченко 158 днів молився за Україну на майдані в окупованому Донецьку, був схвачений і вижив після тортур. Зараз він у Брюсселі дає свідчення для Гаагського трибунала.


Від бога і людей в сирі могили
Своє мистецтво різники зарили,
Відтоді в цій загубленій норі
Царює ніч о будь-якій порі
В солоному кривавому серпанку
Блукають тіні в чорному вбранні
Із дзвоном ланцюгів неначе в танку
Спітнілі руки, хижі і страшні
Хрустять хрящі на дибі день і ніч
Вогню і м'яса смрадне животіння
Та наче крука хрипле бурмотіння
У бороді брудній ворожа річ
Тут все живе вмирає в безнадії
І жах на грубих лавах червоніє
Повітря тхне і стогне, і тремтить
І шмат забутий на гаку смердить.
О нелюде, народжений у болі,
Бездушний кат, чиє ім'я Іван
Мізерному рабу не треба волі
А тільки смак чужих нестерпних ран
А тільки зойк від спечених рубців
І скриготіння зламаних суглобів
Друзки кісток і клейма, що на лобі
Лишає сталь розпечених щипців,
А тільки страх і відчай ката тішить
Та м'язів скручених покірність надиха
Зневагу до життя, що серцем б'є і дишить,
Аж поки болем зморене, стиха,
Аж поки не стечуть його сліди
Крізь дірку у підлозі в нікуди.
Твій обрій - то скривавлена стіна.
Твої думки - то темрява одна.
Будь проклятий. Хай сонце життєдайне
Тебе, скаженого, до скону омина.