Фільму «Гуд бай, Ленін» я ще не бачила. Але зважаючи на те, що коли це кіно показували десь о третій ночі, Бульбашка його дочекалась, продивилась і залишилась приємно враженою – можна зробити висновок, що його варто бачити. Саме так я і думала, простягаючи продавщиці преси десятку за якийсь кіножурнал, бонусом до якого був омріяний фільм.
Згадала я про нього вже ввечері в маршрутці. Дістала з сумки і стала прискіпливо розглядати на предмет якогось розводняка. Диск зацікавив дивного мужчину. Дивний він тим, що і в сорок років знайшов для себе можливість вдягатись як хоче він, а не суспільство, а цікавий тим, що продає книжки на ринку. Він детально мене розпитав, що там за фільм, чи бачила я його, чи знаю, що там грає Чулпан Хаматова, на останок побажав удачі, радив обов’язково подивитись кіно. Він пішов і лишив по собі відчуття моє причетності до якоїсь обраної інтелектуальної групи міста. Деякі фільми починають подобатись ще до перегляду, сподіваюсь приємні відчуття залишаться зі мною і після.