Як і будь-яку провінційну дівчину ідея жити в столиці мене страшенно приваблює. Блукаючи вулицями цього міста, я намагаюсь уявити собі, як воно жити в Києві. І це життя видається мені безкінечним святом. І тоді я починаю серйозно думати над тим, щоб сюди переїхати і мати можливість плескатись в фонтанах на Майдані, блукати Андріївським узвозом, підніматися безкінечними ескалаторами в метро. Але, мешкаючи у Києві мені доведеться працювати більше ніж вдома, а на свята їздити у Запоріжжя, щоб побачитися з рідними, а отже не так і багато часу залишиться на власне споглядання Києва та користування переваг, що їх надає своїм мешканцям столиця. Принаймні, так я себе заспокоюю.