Виходячи з твердження, що про все слід мати своє власне судження, я цими днями відвідала Київ разом з «голубими» мітінгувальниками з мого регіону. Власне з ними я просто долала шлях туди і назад, а в самому Києві у нас були різні культурні програми, але повірте 16 годин разом дали мені більше ніж всі новини та пости в інших блогах.
Мене насамперед цікавило два питання:
- які в них причини на ці поїздки;
- чи є серед них люди з нормальними адекватними обличчями;
Як виявилось причини три:
1. гроші – як на мене, то не настільки великі, щоб пхатися за 500 км та мокнути там під дощем;
2. переконання – час від часу в них проскакували фрази типу «А што нє говорі в Європє Януковіча більше поддерживают», але це так, не дуже нав’язливо.
3. вільний час – головна в групі: «А ми на наступний рік повторимо цю подорож», всі – «Нащо?» - «Бо ми без цього вже не зможемо». Ну типу паломництво.
А стосовно облич – то ні, адекватних там немає. Серед дітей (там до речі дуже багато дітей було) – є, нормальні такі обличчя, а серед дорослих – ні немає, ну можливо одиниці.
І взагалі нечесно показувати їх, і казати – ось воно, типове обличчя сходу.
А взагалі, що можна сказати про людей, які їдуть в Київ, окрім Майдану та Конституційного Суду нічого не бачать, і бачити не хочуть, але в такому самому супермаркеті як вдома, купують Київський торт – символ столиці?