У житті повинна бути гармонія. Людина завжди прагне бути щасливою, а щастя — це наявність усього потроху, але доско­налого й бажаного. Я вважаю, що в житті все повинно бути в сво­їх межах, вчасно, природно і водночас під власним контролем. Тоді будь-яке негативне життєве явище може бути подоланим, а позитивне стане замість нього домінантним у житті. Та все зале­жить від самої людини. А головне — це бути впевненим у своїх можливостях, не зупинятися на досягнутому й увесь час прагнути до вдосконалення. Треба пізнати спочатку себе самого, зробити відповідні висновки й потім, уникаючи своїх негативних рис, пра­цювати над своїм інтелектуальним, моральним і духовним розвит­ком як особистості. Самопізнання має тривати упродовж усього життя, бо на кожному етапі власної досконалості у людини виявляються нові якості.

Життя — не «практика без теорії», і тому воно таке яскраве і непередбачуване людьми: якби життя проходило спокійно, врів­новажено, без лиха і суму, без поразок, тоді б не існувало радості; якщо не бу­ло б горя, то людина не знала б щастя. Тому дуже важливо знаходити «золоту середину», вірити в світле майбутнє й просто радіти тому, що живеш, не звертаючи уваги на дрібні проблеми. А допомагають у цьому добро, тепло, ласка, щирість самої людини, які згодом обов'язково повернутьс до неї від тих, хто її оточує. Перемагає завжди добро; якщо хочеш бути щасливим — будь ним, поводься з людьми так, як хочеш, щоб вони поводилися з тобою, - ці істини вічні й не потребують коментарів, саме за ними я і намага­юся жити.

Найбільшою людською вадою я вважаю егоїзм. Егоїзм, байдужість, холодність - це найгірші риси людини, бо саме з них народжуються жахливіві злочини, підлі вчинки, обман, зрада. З людьми, які мають такі риси, не варто мати справу, не можна прислухатися до їхніх порад. Дуже прикро, що нерідко людей оцінюють "по одежі", не враховуючи їхню сутність, не заглядаючи і їхній внутрішній світ. Якби люди усвідомили, що найголовніше - це взаєморозуміння, не було б багатьох прикрих конфліктів між ними, незрозумілих самогубств, страждань. Адже є люди, які всі свої добрі риси характеру ховають у глибині серця, не відкриваючи себе тим, із ким спілкуються. Щодо мене, то я хочу бути для кожного приємним і щирим співрозмовником, завжди жити в такому суспільстві, де зможу вільно духовно зростати, збагачуватись, набувати знань і досвіду у взасостосунках із людьми. Це - нормальне життя, до якого я прагну.

У житті багато проблем, і потрібно навчитися долати їх за допомогою плідної праці, рішучості в задумах, справах. Сумлінність у всьому завжди дає хороший результат. Потрібно переконати себе, що без праці не досягнеш результату, який би тебе задовольнив. Тому треба багато працювати, щоб досягти мети: читати різноманітну літературу, ходити до театру, цікавитися новинами, відрізняти в житті правду від брехні, постійно самовдосконалюватися.