Якось до мене прийшла думка - я їжджу по Україні, буваю у Карпатах, на Поділлі, у Поліссі і т.д., а на своїй рідній Полтавщині був тільки в деяких містах. Ось я і вирішив побувати в усіх районних центрах Полтавської області. Далі більше. В усіх цікавих місцях Полтавщини. І розповісти, через інет, про цікаві місця Полтавщини, про міста і села мого краю, про мої подорожі шляхами Полтавської землі і звичайно про мою найріднішу Полтаву. Все це я буду викладати на цих сторінках (принаймні поки що).
Так ось. 3 вересня 2006р. похмурого, але гарного недільного дня. Я відправився до Полтавського автостанції № 2. Від якого і від’їхав у комфортабельному мікроавтобусі у напрямок міста Карлівка (ціна квітка біля 8 грн.) Чому, спитаєте ви, я поїхав саме до Карлівки. А тому що. Прийшло у голову – вперед, у Карлівку! І поїхав.
Місто Карлівка знаходиться (якщо по трасі) у 52 кілометрах від Полтави. Тому дорога зайняла усього біля години. Автовокзал знаходиться не далеко від центру міста, по головній вулиці, вулиці Леніна (ну то як би вона ще звалася?). І що головне, поряд з залізничним вокзалом. Що мені завжди дуже подобається. І авто-, і залізничний вокзали виявилися затишними. Будівля залізничного вокзалу явно старіше за автобусний. Залізничний – класичний з колонами, автобусний – класичний з бетону та скла.
Так, як це була моя перша подорож, то я вирішив не обтяжувати себе пошуками історичних і архітектурних пам’яток. А просто побродити по місту. Забігаючи вперед скажу, що я ще раз поїду до цього міста. По-перше – до спиртзаводу я так і не дійшов. По-друге – місто мені сподобалося. По-третє, як виявилося, у місті є цікаві місця. І не тільки спиртзавод. Ну і треба зробити фото сесію.
Купивши зворотний квіток до Полтави, вже на потяг. Я пішов Карлівськими вулицями. На площі біля вокзалів знаходиться монумент на честь радянських воїнів Великої вітчизняної війни. Далі я пішов вулицею Леніна, яка ще є і частиною дороги Полтава-Красноград. На цій вулиці знаходяться майже усі адміністративні будинки міста. Пам’ятник солдату визволителю. Дубовий парк місцевого значення. Фонтан. Симпатичний. Фонтан ще і працював. Стадіон. Будинок культури архітектури початку вісімдесятих двадцятого сторіччя. Пам’ятник воїнам інтернаціоналістам. Пам’ятник Леніну. Ленін одягнений у пальто з бантиком на комірці. У руках він тримає згорток паперу. Звичайний собі такий Ленін. Навпроти Леніна, на іншому боці вулиці, невеличкий пам’ятник Шевченку Т.Г. і краєзнавчий музей. Музей, на жаль був зачинений. Виявилося у неділю він вихідний. Дуже дивно. Для кого він працює? Музей знаходиться у одноповерховому гарному будинку. Далі йдемо по вулиці і бачимо пам’ятник Підгорному Миколі Вікторовичу. Відомому політичному діячу епохи Сталін-Хрущов-Брежнев. Як виявилося товариш Підгорний родом з міста Карлівки. Тут він народився, виріс, почав працювати і почав просуватися, як то кажуть, по партійній лінії. Неподалеку знаходиться і місцевий ринок. По дорозі мені попадалося багато магазинів. Так що до того, щоб щось купити випити-закусити проблем нема. Достатньо тут і закладів громадського харчування.
У Карлівці є і дев’яти поверхові залізобетонні будинки, і п’яти- і трьох етажні будинки, а також, ну звичайно, приватні будинки. І все це у більш-менш нормальному стані. Є тут і вулиця Ілліча. Цікаво якого. А може тут мешкають фанати Ульянова В.І.
Ще що цікаво. Клумби. Багато клумб з квітами, усі вони доглянуті. Та і взагалі усе місто доглянуто. Принаймні там де я був, я не побачив засмічених вулиць. Райони з приватними будинками виглядають також охайно. І дворики, і вулиці. Відчувається у місті який-то спокій. Затишно. Так що все це мені дуже сподобалося і з радістю повертався до дому.
Їхав назад у потязі Лозова-Полтава, який курсує декілька разів на день. Так що проблем добратися до міста Карлівки з Полтави і назад нема. Часто їздять і автобуси. Так як це був недільний вечір, то з Карлівки до Полтави їхало багато молоді на навчання. За кілька хвилин до прибуття потяга, вже стоячи на пероні я попав під дощ з маленькими градинками. Так що прийшлося трішечки намочитися.
Поки що це все. І так дуже багато тут написав. Але продовження буде.
