Розділ 1. Етапи організації суспільства

Протягом багатьох років людина вчилася виживати в середовищі свого перебування. У процесі змін, які проходили, з'явилося суспільство.
Суспільство - це сукупність людей різного віку, освіти, віри, професії, національності.
У результаті розвитку штучної інформаційної системи відбувався поетапний перехід суспільства від одного типу до іншому, і сформувалося 4 типи суспільства:

1. Традиційне.
2. Суспільство, орієнтоване на себе.
3. Суспільство, орієнтоване на себе.
4. Інформаційне.

1.1 Традиційне суспільство.
Першим сформувалося традиційне суспільство. У цьому типі суспільства основою взаємодій були традиції.
Традиційне суспільство — суспільство, що регулюється традицією. Збереження традицій в ньому є більше високою цінністю, чим розвиток.
Традиція – це все те, що зложилося в того або іншого народу протягом тривалого історичного періоду (способи виготовлення й споживання, обряди, норми поводження, смак і тд.), прийняло встановлену форму й у такому не зміненому виді передається від покоління до покоління.
Основним завданням традиційного суспільства було передати традиції від батьків дітям. Що ж це були за традиції? Люди постійно взаємодіяли із зовнішнім середовищем, шукали способи збереження своєї системної програми. У плині тривалого періоду часу все це перетворювалося в традиції, які, як уже говорилося вище, необхідно було передавати. Взаємодіючи з об'єктами зовнішнього середовища людина, збагачував свій образ дій.
Образ дій – це досвід людини, отримана їм у результаті дій з об'єктами зовнішнього середовища, накопичений і збережений у пам'яті. Формування необхідного образа дій в інших (учень, дитина) відбувався через передачу алгоритмів дій, через постійну присутність поруч зі старійшиною племені, дідом або батьком у родині.

Схема взаємодій традиційного суспільства









У давні часи зміни у традиційному суспільстві відбувалися надзвичайно повільно - протягом поколінь, практично непомітно для окремої людини. Періоди прискореного розвитку мали місце й у традиційних суспільствах (яскравий приклад - зміни на території Євразії в I тисячоріччі до н.е.), але навіть у такі періоди зміни здійснювалися повільно за сучасними стандартами, а по їхньому завершенню суспільство знову поверталося до відносно статичного стану з перевагою циклічної динаміки.
У традиційному суспільстві переважають колективістські установки, індивідуалізм не вітається (тому що воля індивідуальних дій може приводити до порушення заведеного порядку). У цілому для традиційних суспільств характерний примат колективних інтересів над частками, у тому числі примат інтересів наявних ієрархічних структур (держави, клану й т.п.). Цінується не стільки індивідуальна дієздатність, скільки те місце в ієрархії (чиновницької, станової, кланової й т.д.), що займає людина.
У такий спосіб говорити про розвиток субкультур на цьому етапі розвитку суспільства неможливо. Вся маса суспільства була одноманою, а індивідуалізм не вітався.

1.2 Суспільство, орієнтоване на себе.
У більш пізній час, коли з'явилася можливість печаті, почали з'являтися люди, які збирали образи дій й алгоритми воєдино. З'явилися книги. Поява книг значно прискорило розвиток суспільства. Тепер для того щоб придбати досвід якої-небудь дії, досить було вивчити це за допомогою книги, а не накопичувати досвід під час роботи, навчаючись на помилках. Таке суспільство назвали суспільством, орієнтованим на себе. Тепер люди можуть брати зафіксовані алгоритми для себе, учитися й розвиватися. Тепер молоде покоління було спрямовано на вдосконалення образів дій.

Схема взаємодій суспільства, орієнтованого на себе














На даному етапі розвитку суспільства можна простежити слабкий процес розвитку субкультурних напрямків. Ще не існує достатнього потоку інформації, який би зміг забезпечити розширення сфер діяльності в суспільстві. Але, незважаючи на це, у суспільстві з'являються люди, які значною мірою відрізняються від інших. В основному ця різноманітність проявлялася у званні й у тім, яке місце займає ця людина в суспільстві.

1.3 Суспільство, орієнтоване на інші.
Розвиток не стоїть на місці. І незабаром, з появою нових технологій, з'явився й новий тип суспільства. Суспільство, орієнтоване на інші. Пізніше це суспільство стали називати індустріальним або пост індустріальним.
Постіндустріальне суспільство - це суспільство, в економіці якого в результаті науково-технічної революції пріоритет перейшов від переважного виробництва товарів до виробництва послуг, що домінують виробничим ресурсом є інформація й знання, наукові розробки стають головною рушійною силою економіки, найціннішими якостями є рівень утворення, професіоналізм, навченість і креативність працівника.
Цей етап розвитку можна назвати етапом розвитку наукових досліджень і появою нових винаходів. У цей період з'являється нова система - Наука. Саме в Інформаційній Системі Наука проходять всі розробки, які спрямовані на полегшення процесу збереження системної програми всіма об'єктами суспільства.

Схема взаємодій суспільства, орієнтованого на інших












Початок розвитку інформаційної різноманітності суспільства припадає саме на цей період 11-14 сторіччя. Об'єкти суспільства починають виділятися й здобувати певні якості й особливості. З'являтися люди, які бути зацікавленими в певних галузях науки, мистецтва, літератури, політики й т.д. Збільшується обсяг інформації, що розширив коло інтересів суспільства, тим самим, породивши розмаїтість у ньому, але ця розмаїтість ще не була субкультурами як такими.
Близькими до постіндустріальної теорії є концепції інформаційного суспільства, постекономичного суспільства, постмодернізму, «третьої хвилі», «суспільства четвертої формації», «науково-інформаційного етапу принципу виробництва». Деякі футурологи вважають, що постиндустриалізм - це лише пролог переходу до «постлюдської» фази розвитку земної цивілізації.