creation.betareader.in.ua/doshh/

 

Вагітне небо зронить сльози,
Заблима ясно іскрами в імлі.
І зігне вітер з верби лози,
Примусить їх вклонятися землі.

 

Чорняве гілля тягне руки
До неба, мов чекає на прощення,
І стогне стовбур від німої муки
Під час святого, справжнього хрещення.

 

Велике небо чорними очима
Шукало істину, вдивляючись на схід.
Лило і залишало за плечима
Очищені поля і мокрий слід.