Ще ніколи не було так страшно вночі.. Ніколи не прокидалася від сліз, які течуть так, що зупинити можна хіба що пробками..
Прокинулася від вологи на щоках і від слів "мертві"... він подзвонив.. сказав, що мого сенсу більше немає..
Ох, знав би ти, любий, як легше стало..коли зашла в оте довбане асік"ю.. твоє ім"я горіло зелененьким.. не червоний.. не мертвий.. та в будь-якому випадку.. ти коханий.
Твоє вітання.. Завжди дратувало..Завжди я його ненавиділа.. Бо кожного разу згадую твої неземні очі... що немов пропалюють в меня неземні діри..просто величезних масштабів... точніше у моїй душі..
Розійшлася. Все... Більше не можу..... Коли ж тебе побачуууу....колии....... скоро.... через місяць..майже..25 днів..
25 ДНІВ ДО ЩАСТЯ.........до чого? та до щастя! щастяяя!.. надовго? ох..дні на два.. а потім знову покинеш на півроку.. і знов буду страждати......