Ти чуєш, як про щось шумлять тополі,

Балакають із вітерцем легким?

Увись  здіймаються зелені:крони,

Високі та стрункі, немов стрілки.

 

Найпершими вітаються із сонцем,-

Блакить співуча прикликає їх,

А темної  погідливої ночі

Шепочуть між собою без вітрів.

 

Шумлять, гойдаються і листям грають, -

Щось жалісливе чути серед віт, -

Щоб вислухав хтось оповідь,  благають,

І зрозумів, і розповів ускрізь.

 

Ось вечоріє й сонечко сідає,

Його в обійми предковічний ліс

Із зарум’янених небес приймає,

Яскравий промінь падає навскіс.

 

Спинило сонце погляд свій останній

На кронах гостроверхих тополин,

І вітерець, прощаючись до рання,

Ще раз торкнув,поколихав верхи.

 

Промчався пустотливо по верхів’ях, 

Безладно захиталося гілля

І, начебто, сердито зашуміло,

А вітер вже понісся звідтіля.

 

Все задрімало, поночі і тихо,

Зірниця згасла, темна вже блакить,

Лише тополі шепчуть щось журливо,

А небеса  поглядають на них.

 

З-за обрію вже й місяць випливає

Ясний, приємний, - усміхнулось все,

І блиснула ріка, і просіяла,

Що у долині поміж трав тече.

 

Тополі,  як черниці в темних ризах,

Шепочуть тихо і стоять сумні.

Все зосередилось, щоб слухать дивні

Казки тополь у шелесті нічнім..

 

Кивнули віттям перший раз тополі, -

Півсон тихенький світ весь полонив.,

Хитнулись вдруге – зникло все поволі,

І місяць хмаркою свій вид прикрив…

 

Стоять тополі і шумлять тихенько,

Воркує з ними річка в унісон,

Неначе плаче - не пускає берег,

Щоб пригорнутись до сумних тополь…

 

13.06.2016