від нестерпного холоду й смороду, ггггг))

****
Перетерлися ремені,
Бо ж не воїн – один...
Я остання із племені
Вічнобитих колін.

Я остання із ордену
Вічновимоклих ніг,
Хто дорогами Одіна
Язиком ловить сніг.

Парасоль ненависниця,
Вічна подруга злив...
Хто був дужим Цар-Птицею,
Той мене загубив.

Кинув десь між дольменами:
Бо хто воїн – один...
Я іду. Вже без племені.
За зорею-полин...