Панорама Львова з даху приміщення Апеляційного суду Львівської області, що на площі Соборній,7 (колись готель «Краківський»), фото 2015 року

Практично у кожному місті є свій пам’ятник-здійснювач бажань. Навіть ті, хто розуміє, що це жартівливий ритуал, бажання загадують цілком серйозно в надії: «А ну раптом… Дива ж бувають». Львів теж має такі локації, які, за правильного дотримання ритуалу, обіцяють виконати ваші бажання. А для надійності потрібно обійти всі 10. Тоді точно збудеться бажання. Отож, розпочинаємо.

1. Найпривабливіше місце для загадування бажань – пам’ятник Никифору Дровняку. Далеко не всі знають, що цей загадковий чоловік в капелюсі поблизу Домініканського собору – відомий художник-примітивіст. Однак, всім відомо, що він виконує бажання. Треба просто потерти палець або ніс художника.

11 вересня непомітно промайнула знакова дата мистецького життя України – в цей день 1943 року був заснований хор імені Г. Верьовки. Найтитулованіший і найсуперечливіший водночас.

Колектив було засновано 11 вересня 1943 р у Харкові. В цей час Україна була полем битви між двома диктаторськими режимами – німецьким і радянським. Київ був ще під Гітлером (його відвоюють 7 листопада), а ось у Харків червоноармійці увійшли 23 серпня, і вже через три тижні в цьому місті народився новий колектив, організатором якого став Григорій Верьовка – випускник муз-драматичного інституту імені Лисенка і викладач консерваторії (з 1940 – імені П.І, Чайковського). З 1944 хор базується в столиці України – Києві.

З перших же років і до сьогодення репертуар хору має дві складові – це українські народні пісні та авторські. На відміну від академічних хорів, які дотримуються класичної манери співу (яка в свою чергу має багато спільного з церковною), народний хор, точніше жіноча його частина, дотримується академізованої народної манери – звук утворюється на горлі, завдяки чому стає крикливим і пронизливим. Ця манера близька до манери, якою в народі співали веснянки, хоча й не тотожна їй – в цьому можна пересвідчитися, якщо порівняти спів хору Верьовки зі співом автентичних колективів, таких як “Божичі” або “Кралиця”.

«Якщо ви хочете, щоб життя посміхалося вам,
подаруйте йому спочатку свій гарний настрій.»
— Бенедикт Спіноза


Samira Yanushkova, Ukrainian watercolor artist

Сьогодні – про життя! Цими чудовими картинами сучасних українських художників, що створюють не лише мистецькі об’єкти, а й яскравий образ своїх сучасниць! Україна – молода країна! Тому і героїні картин цієї колекції – молоді та гарні. Україна – креативна країна! Творчі процеси в ній бурхливо розвиваються навіть у важкі воєнні роки. Україна – вільна країна, і вона змінює світ!

До кожного слава приходить у свій час. Твердження хоча й суперечливе, проте у більшості випадків – справедливе. А згадалося чомусь з приводу “круглої” – ювілейної дати. 9 серпня 1973 року народився Олександр Пономарьов – співак, автор пісень, народний артист України.

Свій зоряний статус, титул “золотого голосу” і співака №1 на вітчизняній естраді Пономарьов зберігав доволі довго. Майже два 10-ліття: від початку 90-х, і ще з десяток років 1000-ліття нового. “Крайній” альбом він видав 2009-го, а от його назва “Ніколи” – як зурочила. Та не будемо про сумне. Пригадаємо краще з того, чим колись полонив наші серця Олександр Пономарьов і щось із тих фактів, які самі вже стали історією…

Олександр Пономарьов – “Серденько”:

Після злочину,
скоєного на Каховській ГЕС, Великі Тіні минулого бачать,
як їхні нащадки нищать ворога, що зазіхнув на їхню землю



Варварський терористичний акт, який вчинили російські нелюди, підірвавши греблю Каховської ГЕС, крім очевидних трагічних наслідків – для екології, затоплених територій, економіки, для людей та звірів – повернув Україні те, на що явно не розраховував ворог. З під товщі вод витеклого Каховського водосховища, мов козацька Атлантида, постав Великий Луг – унікальна місцина, що її було знищено та спаплюжено при будівництві найнижчої за течією Дніпра електростанції з т.зв. Дніпровського каскаду. Близько 400 квадратних кілометрів островів та берегів тоді було затоплено дніпровською водою, під нею зникли чисельні села та хутори з багатовіковою історією, вода поглинула та сховала церкви, цвинтарі та родючі землі, які в другій половині XV-го століття стали колискою запорозького козацтва.

Тепер питання: чи багато нинішніх українців знали про Великий Луг? Як виявилося, дуже мало. Так, ці 2 слова подеколи зустрічаються у фольклорі, але абсолютна більшість з нас і питання собі не ставили, як розшифровується це словосполучення. А тепер – ми дізнаємося про славне і величне минуле, яке свідомо і, як бачимо, не без успіху вороги знищували в народній пам’яті. Ну, щоб потім сказати «никакой Украины не было». А вона є, була і буде.

Getty Images/BBC

26 лютого 2022 року, третій день повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Уже очевидно, що план росіян “захопити Київ за 3 дні” провалився, проте шальки терезів на фронтах ще хитаються у той і інший бік. росіяни не змогли висадити десант з військовою технікою в Гостомелі, проте взяли в оперативне оточення Чернігів, стрімко просувалися Сумщиною і з дня на день могли вийти на лівобережні передмістя Києва.

Публічно влада закликала українців не панікувати, однак між собою члени уряду почали активно обговорювати ідею підірвати усі київські мости. Це дозволило б затримати російську армію перед природною перешкодою – річкою Дніпро, і не допустити росіян до урядового кварталу. Саме тоді один з високопоставлених урядовців набрав тодішнього голову СБУ Івана Баканова. Вимагав, аби той наказав своїм спецпризначенцям підірвати мости і відрізати лівий берег Дніпра від правого.

Ми створили добірку найбільш визначних і незвичайних архітектурних будівель нашої країни. Ви точно будете вражені красою та величчю цих споруд.

В россии продолжают скрывать роль миллиона россиян,
воевавших за нацистскую Германию,
регулярно обвиняя в этих предательствах другие народы



Когда поднимается вопрос об участии граждан тех или иных стран в коалиции с гитлеровской Германией в ходе Второй мировой войны, российская пропаганда никогда не упускает случая тыкнуть пальцем в те нации, чьи члены воевали в войсках Вермахта. Как известно, чаще остальных в этом контексте вспоминают Украину, приписывая к нацистским структурам в большинстве своем повстанческие группы, которые воевали как против нацистов, так и против советских оккупантов. И благодаря этому сопротивлению в некоторые районы Западной Украины советская власть так никогда и не ступила.

Но важно другое. россия регулярно обвиняет украинцев в том, что те воевали за нацистов, иногда вспоминает беларусов в данном контексте, а про латышей, эстонцев, румын и вовсе не унимается. Порою, когда россию “обижают” на геополитической арене других стран, и их тут же приписывают к числу пособников нацистов.