Українська мова
Діамант дорогий на дорозі лежав,-
Тим великим шляхом люд усякий минав,
Йшло багато людей і топтало його,
Але раз тим шляхом хтось чудовий ішов,
І в пилу на шляху діамант він знайшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав,
І до дому приніс, і гарненько, як знав,
Обробив, обточив дикий той камінець
І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді:камінець засіяв,
І промінням ясним всіх людей здивував,
І палючим вогнем кольористо блищить,
І проміння його усім очі сліпить.
Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на неї всі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу ввела ,
І як зорю ясну ,вище хмар піднесла.
І на злість ворогам ,засіяла вона ,
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна .
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.
Хай же ті ворогі понімають скоріш,
Наша мова сія щогодини ясніш!
Хай коштовним добром вона буде у нас,
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,
Щоб, поглянувши сам на створіння своє,
Він побожно сказав:"Відкіля нам сіє?!"
(В.Самойленко)