З ціпочком мати сяде біля тину, Очима довго мірятиме шлях. - Де ж вас шукати, у яких краях, Сини мої, сини єдині?.. Де ж ваші коні, хлопчики німі? Де ж ваші сурми, що зовуть до бою? Де ж ваші шаблі, що напоготові? Зостались коники, сюрчать в траві... І плаче мати сива при живих синах. У наймах у чужих синів голосить. І милостиню у чужих синів все просить... І справді, - доборолися... Чужі в своїх стінАХ!