В колонках играет - не іграєт
Настроение сейчас - моросить

з мене волосся вилазить жменями, коли чешу, коли говорю, коли просто зємлю стою. ето осєнь навєрноє, а я дуб-дєрєво

і не хочеться тусіть, і рокєнрола не хочеться, і близькості (тільки коли сємки в руку насипаються, тоді тепло від пальців і затишно)

і коли ми йдемо вулицею, а він говорить мені про довіру, я кутаюсь в комір і, здається, зменшуюся на зріст. і хочеться вголос видати хоча б одне питання з десятка, а нє, мені па статусу нє паложена. я не можу сумніватися у його (побутовій?) довірі. то ж палєво і єресь, яка може з радісної кучімалої закинути мене десь далеко від сцени, слухати канцерт із кустов з пляшкою, яка не йде без того, що пішов.

таваріщь на ізвєсную букву обіцяє мені заєбісь яке прекрасне літо. но нікаму нєльзя вєріть.

 

а оці таваріщі продовжують мене радувати, незважаючи на весь недовидертий пірсинг: