Це було зроблено на проханння Меллон... можливо, комусь буде цікаво -- мої особисті позитиви і негативи нашої з Танею поїздки до Німеччини.
Я була волонтером у таборі №6214 у Німеччині. Ми жили у будиночку, що стояв у лісі 10 км від міста Hannoversch Münden – це таке маленьке історичне містечко поміж Касселем і Гьоттінтеном.
Отже, що мені сподобалось:
v МЕНІ ПРОСТО СПОДОБАЛОСЬ!!!!!
v Група. Переконалася, що від групи справді залежить усе. Люди підібралися чудові, і конфліктів не виникало.
v Лідери. Власне, лідерів має бути мінімум двоє. Однак на той час у німецької організації IJGD було забагато таборів і замало людей, готових працювати лідерами, тому одна з наших лідерок поїхала після першого тижня. Але це не спричинило проблем, от тільки було дуже сумно прощатися. Що мені сподобалося, то це те, що у лідерів абсолютно не було командирських замашок! Вони лише допомагали нам у організаційних питаннях, а під час free time зажигали з нами, та ще й так, що дай Боже )) Лідер – це яскрава активна особистість і проінформований член організації, але не більше. Табір – ідеальна демократія, анархія, комуна... що завгодно, просто ідеальний устрій. :)
v Німеччина. Люди, табір – це одна з найкращих можливостей пізнати чужу країну зсередини (тим паче для нас, українців, з цією дурацькою візовою проблемою). Ніяка туристична мандрівка не дасть такого інсайту.
v Їжа. А саме, готування їжі (це так приємно, коли завдяки тобі усі хвалять українську кухню))) і поїдання того, що приготували інші. Іноді виникало враження, що кожен день їм в іншому ресторані. Вперше спробувала суші.
v Самоорганізація. Це дуже специфічний досвід – вирішувати якісь питання спільно з двадцятьма людьми. Взагалі, було багато переосмислень і виховних моментів. Після першого табору в моєму житті хочеться бути кращою.
НЕ сподобалось:
v На жаль, Альтернатива-В – вірніше, ті гроші, які вона забирає за налагодження контакту з табором, займання черги у посольстві та інформаційні послуги (до речі, далеко не достатні; наприклад, в німецькій залізниці нам з подругою довелося розбиратися абсолютно самостійно, з-за чого ми потратили трохи більше грошей, ніж треба було). Тисячо сто гривень за вищеназване – забагато. Я розумію, що без посередника не можна, але... Чула про львівську організацію «Форум», яка бере куди менше.
v Робота у мокрому лісі. Вона дуже набридла під кінець табору. Крім того, деякі завдання дуже зворушили – як сказала одна дівчина теж з України, «таке враження, що німцям нема чого робити». Наприклад, ми дуже довго і ретельно сколочували спеціальні дерев’яні доволі високі підмости, які встановлювали у лісі, щоб з них можна було полювати на тварин або оглядати місцевість. Ми потратили на них стільки дерева, що вистачило б на набір меблів. До самого намосту (на який запросто залізти, хіба що мисливець ну зовсім недолугий) ми приставили драбинку, де поздовжні перекладини складалася з трьох палок, а поперечні – з двох дощок... Це не критика, просто спостереження...
v Віддаленість від міста. Ми жили ізольовано. Рятував автостоп, але якось нам з дівчиною увесь час не щастило, ми пройшли більше половини дороги, і вдома ми були... мертві. Найобразливішим виявилося те, що ми пропустили обід, і нам нічого не залишили.
Табори – це той досвід, який варто спробувати усім. Це і нагода побачити світ, і навчитися існувати у зовсім несподіваному колективі, і робота, і відпочинок водночас. Єдиний недолік – це затягує. Але – це правильна залежність))
