Десь далеко,за холодними морями
Суша стояла,омита дощами.
Замок був на ній величенький.
А вньому жив принц - зовсім маленький.
Щоночі на острів прибували купці,
Своєї справи були ті митці...
З принцом маленьким вони шахрували,
Нажаль таємниці його ніколи не знали.
Принц добрі очі змалечку мав,
Та була проблема у нього - не відчував...
Колись закохався він у селянку,
Батька його віддану бранку.
Про відчуття свої одразу ж сказав,
Отут-то гнів батька його і спіткав.
Розсердився старець,що син його рідний
Забажав бранку звільнити - негідний!
Батько той був злим відьмаком,
Злетів і промовив:"Зійшовся ти з чаклуном!
Якщо не замкнеш зараз свої почуття,
Нездатен будеш ніколи на відчуття!
Крім того,станеш маленьким на зріст,
Що жодна жінка не гляне на лист
Від тебе,з фронту кохання присланий...
Тож думай хутчіш кому всеж ти відданий!"
Та принц вперто стояв на своєму,
Хотів селянку посватать в дружину,
Хоч батько й вважав її за нікчему.
Розгніваний старець вмить побліднів,
Що принц з переляку аж сполотнів.
Батько дотримався гнівного слова:
"Закінчилась тут наша розмова!"
Відправив свого сина за море,
Наслав на нього любовне горе.
З тих пір принц нічого не відчував,
Не можна сказати,що він невимовно страждав,
Ні...він просто собі існував.
А світ і час кружляли довколо малого,
А він ні на що не дивився,
Міг розуміти тільки німого.
Чари ці розбивалися теж відчуттям,
Дівчина мала кохать до нестям
Цю,тепер неістоту,черству душею...
І сталося так...Одна кололівна
Побачила раз юнака мовчазного...
Дівчина була та чарівна,
Не одне серце скорила принца видатного.
Вмить,тільки призналась царівна в коханні,
Чари розвіялись,і юнак замер у чеканні.
Серце затріпотало,душа запалала:
"Може бранка мене ще чекала?"
Кинувся він з мурів високих,
Не схотів царівни обіймів широких.
А мур височенький,метрів з п*ятсот...
Не стало принца,розбився,як птах,
Батько-чаклун,що був вже в літах,
Відчув це і теж самогубством покінчив життя,
Царівна ридала:"Хто ж тепер
розділить зі мною буття?"
А бранка залишилась жити щасливо,
Нічого не знавши про принца,
Що через неї загинув так сміло.