Предлагаю интересные идеи декоративных веночков. Такие можно создать своими руками, используя цветы, листья, шишки, ветки и плоды. Занятие это очень и увлекательное. Смотрите и вдохновляйтесь!

Чтобы попытаться понять мир гриба, надо сначала кое-что пояснить. Шиитаке, портобелло и шампиньон – это не только названия съедобных грибов. Каждый из них — это живой организм, представляющий сеть из миллионов тончайших паутинок под землёй

В 2000-м году профессор Тошиюки Накагаки, биолог и физик из японского университета Хоккайдо, взял образец желтого плесневого гриба и положил его у входа в лабиринт, который используется для проверки интеллекта и памяти мышей.

В другой конец лабиринта он поместил кубик сахара.

Physarum polycephalum словно почувствовал запах сахара и начал посылать свои ростки на его поиски.

Паутинки гриба раздваивались на каждом перекрёстке лабиринта, и те из них, которые попадали в тупик, разворачивались и начинали искать в других направлениях.

В течение нескольких часов грибные паутинки заполнили проходы лабиринта, и к концу дня одна из них нашла дорогу к сахару.

После этого Тошиюки и группа его исследователей взяли кусочек паутинки гриба, участвовавшей в первом опыте, и положили его у входа копии того же лабиринта, также с кубиком сахара на другом его конце.

Произошедшее поразило всех.

В первое же мгновение паутинка разветвилась на две: один отросток проложил свой путь к сахару, без единого лишнего поворота, другой – вскарабкался по стене лабиринта и пересёк его напрямую, по потолку, прямо к цели.

Грибная паутинка не только запомнила дорогу, но и изменила правила игры.

Когда поджелудочная дает сбой — нам это доставляет ужасный дискомфорт. Но есть дин замечательный рецепт с мгновенным действием, который не только облегчит неприятные ощущения, но и избавит вас от них навсегда. А всему причина — семена льна. Именно они — эликсир здоовья для нашей поджелудочной железы.

Нежный тыквенный пирог

Этот пирог с насыщенным тыквенным вкусом можно испечь не только в духовке, но и в мультиварке.

Ингредиенты:

Мякоть тыквы — 500 г
Сок апельсиновый — 50–100 мл
Яйца — 2 шт.
Манная крупа — 150 г
Апельсин — 1 шт.
Сахар — 200 г
Соль — 1 щепотка
Масло сливочное — для смазывания формы
Сахарная пудра — для подачи

Приготовление:

1. Мякоть тыквы нарежьте небольшими кубиками, переложите в сотейник, добавьте соль, сахар и чуть-чуть апельсинового сока. Тушите на небольшом огне, помешивая, пока сахар не растворится, а тыква не станет мягкой. Разомните тыкву вилкой до однородности. Снимите с огня, переложите в миску и остудите. Вбейте по одному яйца и перемешайте. Затем добавьте манную крупу и оставьте тесто на столе на 30 минут, чтобы крупа набухла. Апельсин хорошо промойте под проточной водой и снимите с него цедру. Добавьте цедру в тесто, перемешайте.
2. Духовку разогрейте до 180ºC. Форму для выпечки смажьте сливочным маслом и присыпьте манкой. Переложите тесто в форму, поставьте в духовку и выпекайте до готовности, примерно 30 минут. Готовый пирог переверните на блюдо, остудите, разрежьте на кусочки и посыпьте сахарной пудрой.

Рулет из слоеного теста с тыквой и яблоками

Ингредиенты:

Тесто слоеное дрожжевое — 1 упаковка
Тыква (мякоть) — 300 г
Яблоки — 3–4 шт.
Орехи грецкие — 100 г
Сахар — 150 г
Корица — 1 ч. л.
Масло сливочное — 50 г
Яйцо (для смазки) — 1 шт.

Приготовление:

1. Мякоть тыквы и яблоки нарежьте маленькими одинаковыми кубиками. На сковороде растопите сливочное масло, добавьте тыкву и тушите на среднем огне до мягкости. В эту же сковороду к тыкве переложите яблоки, всыпьте сахар и корицу. Начинку перемешайте и готовьте еще 2–3 минуты, затем снимите сковороду с огня. Орехи измельчите и соедините с яблочно-тыквенной начинкой.
2. Слоеное тесто раскатайте в тонкий прямоугольный пласт. Равномерно распределите остывшую начинку по поверхности пласта теста, отступив немного с боков. Сверните плотный рулет по длинной стороне пласта. Рулет заверните в кольцо, тщательно залепив концы, чтобы начинка не вытекла в процессе выпечки. Духовку разогрейте до 200ºC. Переложите рулет на противень, смажьте яйцом и поставьте в духовку. Выпекайте рулет до золотистого цвета, 25–30 минут. Готовый рулет немного охладите и подавайте.

 Американский тыквенный пирог

Ингредиенты:

Для теста:

Мука — 200 г
Масло сливочное — 120 г
Яйцо (только желток) — 1 шт.
Вода ледяная — 2-3 ст. л.
Лимонный сок — 1 ч. л.
Сахар — 1 ч. л.
Соль — 1 щепотка

Для начинки:

Тыква — 500 г
Сахар — 220 г
Яйца — 2 шт.
Молоко — 200 мл
Корица молотая — 0,5 ч. л.
Кардамон молотый — 1 щепотка
Мускатный орех — 1 щепотка
Крахмал кукурузный — 2 ст. л.
Соль — 1 щепотка

Приготовление:

1. Для приготовления теста муку просейте с солью, добавьте сахар и нарезанное кубиками хорошо охлажденное сливочное масло. Быстро перетрите руками муку с маслом в крошки. Добавьте желток и лимонный сок, соберите крошки в ком теста (при необходимости можно добавить немного ледяной воды). Вымешивать тесто не нужно, иначе основа пирога получится жесткой. Заверните тесто в пленку и уберите в холодильник на 30 минут. Затем тесто раскатайте и переложите в круглую форму, сформируйте невысокие бортики, излишки теста обрежьте ножом. Поставьте форму в холодильник еще на 30–40 минут.
2. Тыкву запеките в духовке до готовности, снимите корку, мякоть остудите и измельчите в блендере до состояния однородного пюре. Переложите тыквенное пюре в миску, добавьте яйца и молоко, перемешайте венчиком. Смешайте сахар, кукурузный крахмал, соль и специи (корицу, кардамон, мускатный орех). Введите сахарную смесь в тесто.
3. Духовку разогрейте до 200ºC. Достаньте форму с тестом из холодильника, налейте в нее тыквенную начинку и поставьте форму в духовку. Выпекайте 10 минут, затем уменьшите температуру до 180 ºC и продолжайте выпекать еще 40–50 минут. Готовность пирога можно проверить, проткнув ножом начинку, нож должен выйти из нее чистым. Готовый пирог достаньте из духовки и охладите. Затем поставьте в холодильник на 6–8 часов. Перед подачей украсьте пирог взбитыми сливками.

источник

При изучении древних текстов и невероятных легенд была найдена информация о том, что Будда имел 32 особых телесных признака. 4 из них имели отношение к зубам: Зубы Будды отличались редкой белоснежностью, имели совершенно одинаковую длину, были абсолютно без щелей, а их количество достигало 40!

Принято считать, что зубастиками являются акулы. Но это ошибочное мнение. Трудно поверить, но наибольшее количество зубов имеют виноградные улитки - до 25 000 зубов!

Наши зубы связаны с памятью. Ученые считают, что как только мы удаляем зуб, то часть каких-то воспоминаний тоже испаряется.

Лечение кариеса передних зубов - ответственный момент в стоматологии, ведь здесь речь идет не только о красивой пломбе, но и о эстетической стороне. Восстановление и реставрация передних зубов возможна в клинике SMILE DESIGN.

Зубы можно обнаружить не только в ротовой полости человека. К примеру, на раковой опухоли тератоме вместе с волосами и мышечной тканью можно наблюдать зачатки зубов.

Термин «слоновая кость» - это не только использование клыков слона. Производители уникальных ювелирных украшений используют в своих работах клыки и зубы мамонта или моржа, а также нарвала.

Рыба Саблезуб, живущая в глубинных морских водах, имеет страшные зубы, поэтому считается самой ужасной в мире. Рыба в виде шара имеет острые зубы и огромную пасть. Все это подчеркивается ужасными выпученными глазами. Зрелище не для слабонервных.

Японская молодежь считает писком моды кривые, а не ровные зубы. Именно по этой причине многие тратят деньги на искривление ровных зубов. Их неправильная форма называется «аибу». Невероятно, но факт. Японцы считают себя стильными именно с кривыми зубами!

Самый опасный спорт для зубов - это не бокс, и не биатлон, а хоккей на льду. 

Зубная эмаль - это очень прочная ткань нашего организма. Благодаря этому зубы не портятся столетиями. Они не боятся разрушений температурой или химическими веществами.

1.

Назва: Добра кухня
Номер / рік видання: № 11 (80) листопад, 2017
Вид-во: ВД «Високий замок»
Формат: pdf
К-ть стор.: 30
Розмір: 60,1 Мб

Прості кулінарні шедеври на кожен день! - кулінарний журнал для всієї родини: "Пробуджуємо смак до життя!"
Цей журнал для справжніх господинь, які прагнуть тішити своїх близьких смачними і корисними стравами! У журналі зібрано класичні кулінарні рецепти, оригінальні рецепти від читачів та страви національних кухонь народів світу, а також кулінарні поради, інформація про корисні продукти та здорове харчування тощо.
Тема номера: "Їжа, що зігріває"
Меню для холодних днів * Меренги і безе * "Кулінарний екскурс": Кордон блю * Школа декору * Духмяна випічка * Національна кухня: кухня Еллади * Осінні напої з гарбузом * "Вишивка": подушка для дитини з котом *
Смачного!

d o w n l o a d:

** --  turbobit  --** 

Багато тисяч літ тому жила в Україні прекрасна дівчина. Була вона добра, ласкава, щира і привітна, готова всім допомогти. А коли глянула на кого своїми чарівними очима, то відразу відчували до неї прихильність та любов. Співала вона так гарно, що здавалось — неначе то соловейко співає. Маленькі діти і молодь прагнули бути з нею разом. А вона розказувала діточкам про чудові речі, співала їм українські пісні і тим вливала любов до України й українського народу в їхні юні душі. Всім, хто був з нею разом, було дуже приємно, привітно і радісно. Всі чулися незвичайно щасливими. А називалася ця красуня УКРАЇНСЬКА МОВА. Жила вона в народі нашому і з народом нашим — ніколи з ним не розлучалась. Бог наділив її не тільки красою, але й розумом. Що скаже і як скаже кому, то все те таке приємне і розумне, немовби розкидає поміж людей прекрасні перли. Любила вишивати та й вбиратись у вишиванку.
Дівчина любила писати писанки і роздавати їх всім-всім, щоб поширювати цю красу і робити людей щасливими. З українською мовою наш нарід ріс, розвивався і творив чудову культуру, яку передавали з покоління в покоління аж донині.
Все було гарно, приємно і радісно. Хотілось жити життям вільним — по-Божому.
Та знали люди, що є багато зла на світі, яке змагає, щоб робити людям кривду.
Україна мала багато сусідів. Вони приглядалися щасливому життю українського народу і стали заздрісними, що у них не так, як у нього. Деякі почали зазіхати на нашу землю, щоб собі її підкорити і панувати над нашим народом. Почались війни, і вороги мали багато успіхів та поневолювали наш нарід. Вони забороняли українську мову, а накидали свою—чужу.
Український нарід розбігався по широкому світі, щоб рятувати себе і свою рідну мову. Та чужина руйнувала їх ще більше, і наш нарід ставав погноєм для чужих народів. Свої діти відрікались від рідного слова і ставали чужинцями для свого народу.
З частиною українського народу помандрувала й Українська Мова, шукаючи доброї долі на чужині. Мандрує Українська Мова по світі, де зустрічає своїх земляків, яких не раз і не впізнає: чи це свої люди?
Одного разу потрапила в Америку та й побачила золоті бані церкви. Аж серце врадувалось! Добилась до церкви і побачила вмуровану кам'яну плиту з написом рідною мовою, коли цю церкву наші добрі люди побудували. "Ось тут, — подумала, — відпочину у своїх рідних". Стукає до дверей. Великі двері відчиняються і виходить священик. Української Мови він не прийняв, бо тут, каже, вже господарить англійська мова і тебе, Українська Мово, тут не потрібно. І великі тяжкі двері з гуркотом зачинились! Ще відвідала деякі хати, але й там через англійську мову її не прийняли. Те ж саме і в Канаді. В Аргентині в українській хаті панує еспанська, в Бразилії — португальська, а в Москві в українській хаті панує московська мова. Та найгірше, що вже і в рідній Україні викидають з хат українську мову, а дають першенство московській.
Іде, іде Українська Мова доріжкою і вже знеможена. Хотілось би відпочити. Ось і бачить хатину під стріхою, стіни біленькі, а перед нею ростуть барвисті, пишні квіти. А збоку — садок вишневий. На верху хати гордо стоїть лелека. Як узрів лелека Українську Мову, то радісно заклекотав — наче її привітав. Подумала та, що це, напевно, українська хата, бо лелек на Московщині нема — вони люблять Україну. Застукала до дверей. Двері відчинилися. Проситься Українська Мова до хати на відпочинок по довгій дорозі. Аж тут чує голос з хати: що й тут говорять по-московськи. Ти, Українська Мово, нам і тут не потрібна! І двері гучно зачинились! З жалю мало не трісло серце Української Мови. Все кругом українське, а в хату вже чужі люди не впускають. Думає Українська Мова: невже ж доведеться мені десь на світових роздоріжжях загинути? Де ж мені, бідній, подітись?
Іде, іде полями, лісами, тернистими дорогами, аж тут натрапила на крислату липу. Подумала: під липою в холодочку відпочину. А як приємно було там! Пахло духмяним медом. Чулось радісне дзижчання працьовитих пчілок, що збирали нектар. Повівав легкий літній вітерець. Шуміло збіжжя на недалеких полях. Як тут гарно, привітно, легко на душі! Неначе на правдиво рідній землі. Ніхто тебе не кривдить, ніхто не насміхається. Всюди так свобідно! Всяка комашня виграє свої мелодії. Час від часу і пташинка зацвірінькає на липі. Тут, як у раю, — рідна країна, рідна земля. Положилась Українська Мова на зелену м'яку травичку і під липою заснула, бо ж по такій непривітній подорожі було чого втомитись та й зажуритись. Заснула твердим сном!...
Аж ось їй сниться: над нею літають ангелики. Всі повбирані у вишиванки. А кожна вишивка — інша красуня. Ось вони всі взялись за ручки і літаючи співають: "Гей у лузі червона калина похилилася, чогось наша славна Україна зажурилася. А ми тую червону калину підіймемо, а ми нашу славну Україну гей-гей розвеселимо". І тут вони стали рядочком перед сплячою Українською Мовою і всі гуртом сказали: "Не журись, Українська Мово, ми тебе понесемо на наших крилах до всіх українських дітей цілого світу, бо ми є їхніми ангеликами-хоронителями, і покажемо їм твою красу, яка прийшла до українського народу з далеких тисячоліть. Але сусіди-вороги стали заздрісними за твою красу і велич і намагались тебе знищити, а українському народові нав'язали свою чужинську мову. Наших людей нищили і вивозили з рідної землі на чужину на погибель. Але українські діточки мають добрі і щирі серденька і вони тебе, Українська Мово, приймуть".
Тут Українська Мова пробудилась. Відчула, що відпочила. Розплющила очі і не віриться їй у те, що побачила у сні: перед нею стояв гурт гарних дітей, вбраних у ви шиванки. Вона не знала, що й сказати, тільки дивилась і дивилась на тих чудових діточок і думала, що це знову якийсь сон. В ту хвилину один з хлопчиків відважно запитав її: "А що ви тут робите на самоті?". Українська Мова розповіла діточкам про своє горе і запитала, хто вони такі. Діти дружно відповіли: "Ми ГПУМ-ці — члени Гуртка Плекання Української Мови. Нас уже багато по широкому світі. Ми з'їжджаємось до столиці Києва на спільні зустрічі і прийшли до тебе, Українська Мово, щоб тобі допомогти і щоб ти завжди була з нами. А коли ми молились до наших ангеликів, то вони сказали нам, що блукаєш самітня по широкому світі. Вони післали нас до тебе, щоб тобі допомогти. Ось і ми, Українська Мово, з тобою і не дамо тобі загинути та ще й розбудимо любов до тебе у тих українських дітей, які від тебе відцурались".
З того часу Українська Мова вже не блукала сиріткою по широкому світі. Українські діти взяли її до свого товариства і присягнули ніколи і нікому не дати знущатись над нею. Між собою розмовляли українською мовою і співали українськи х пісень. А коли глянули на ту прекрасну дівчину, що зветься Українська Мова, то побачили, як вона зраділа і як краса її заясніла незрівнянними кольорами, а з нею зрадів увесь український нарід, розкинений по широкому світі, а особливо — славні ГПУМ-ці, які, взявшись за руки, вигукнули: "Слава і честь українській мові на віки вічні і життя вічне!"

Зиновій Квіт — уродженець міста Поморяни Львівської області. Проживає в Америці. Вчителює в американській середній школі (м. Філядельфія). Очолює Українську Світову Спілку Професійних Учителів (УССПУ), якої є засновником.

Малюнок Людмили Корж-Радько

Жила в лесу дикая яблоня. И любила яблоня маленького мальчика. И мальчик каждый день прибегал к яблоне, собирал падавшие с неё листья, плёл из них венок, надевал его, как корону, и играл в лесного короля. Он взбирался по стволу яблони и качался на её ветках. А потом они играли в прятки и, когда мальчик уставал, он засыпал в тени её ветвей. И яблоня была счастлива.

Но шло время, и мальчик подрастал, и всё чаще яблоня коротала дни в одиночестве. Как-то раз пришёл мальчик к яблоне. И яблоня сказала:

— Иди сюда, мальчик, покачайся на моих ветках, поешь моих яблок, поиграй со мной, и нам будет хорошо!   читать далее

1.

Художник Jeannie Vodden живёт и работает в Калифорнии (США), в предгорьях Северных Сьерра-Невада.

Она не училась в колледже или университете, а брала уроки живописи у художника Gary Pruner. По сути, это художник-самоучка, который пишет больше для души. А ещё она даёт уроки живописи всем желающим.

Вот, что о своих работах говорит Jeannie Vodden:

Я люблю в живописи сложные текстуры, формы и узоры, которые встречаются в природе: рептилии, случайные ветви гнезда, взъерошенные волосы маленького ребенка, высушенные листья — это только некоторые из моих фаворитов. В акварели я использую процесс остекления, в котором я наношу краски слой за слоем, изменяя цвет и позволяя акварели смешиваться на бумаге.

Куклы мастера Olga Mart, созданные для уюта и приятных эмоций

Пирог с курицей на готовом слоеном тесте - казалось бы, что может быть проще? Однако, и в этом нехитром деле можно найти нюансы и тонкости, при соблюдении которых вы получите не просто какой-то там повседневный пирог с мясом, а вполне самодостаточное, яркое и праздничное блюдо, которым не стыдно угостить друзей. Ну, серьезно - попробуйте потратить на приготовление любой, даже самой привычной вам еды, на 5-10 минут больше и результат удивит даже вас: фантазия, внимание и желание порою творят чудеса. Так же и с этим рецептом пирога с курицей - простые ингредиенты, самые распространенные продукты, но несколько дополнительных движений превращают выпечку в шедевр.