Не все те золото, що блищить – істинна правда, я б навіть сказала, що це закономірність життя. Чому дорослі так різко втрачають щирість та безпосередність? Чому з віком всі почуття та поривання проходять фільтри мозку? Ніхто не зробить тобі добре просто так, у всіх своя мотивація. І це не обов’язково зуб за зуб чи око за око. Це можуть бути глибинні мотивації, про які сама людина може не здогадуватись. Особливу роль у цих зв’язках я б відвела образам, вони зазвичай засідають так глибоко, що мабуть зливаються з нашим ДНК і просто напросто стають нашою невідємною частиною. Це не хвороба і не риса характеру, це просто частина нас, що отруює все до чого торкається. Ми навіть щиро намагаємось прощати, проте це все дуже поверхнево. Ми просто стираємо з памяті причину образи, як вирізаємо пухлину, проте її метастази давно прижились у нашій душі. Не можна заперечувати факт раку. Ми навіть тішимо себе ілюзією, що ми любимо своїх ворогів і бажаємо їм всього найкращого, так ніби їх невдачі більше не викличуть посмішки на наших вустах. ЛИЦЕМІРСТВО!!!! Грибок нашого століття! Поширився швидко, лікування піддається не завжди. Суворі реалії життя. Найгірше те, що більшість хворих не знають або заперечуть факт хвороби. І навіть, якшо зявляється слабенька здорова душа, то її неодмінно поглине загал, пристосує, так би мовити, до умов сучасного світу. Насправді все серйозніше ніж хтось собі там думає, сидячи в теплі, з повним холодильником, забитими шафами, повним набором друзів та рідні, переповненою чашею щастя. В кожного з нас є в житті така уявна анкетка, де свідомо чи не свідомо ми заносимо наші життєві цілі та цінності. От тільки він у всіх різний і зазвичай прагматичний. Можу хоч тепер сформулювати щастя пересічної людини. Чим більше галочок у цій анкеті тим людина вважається щасливішою. Дуже часто так воно і є. Проте чому у винятків, не зважаючи на це все депресії, незадоволеність. Ото ж бо й воно. Не все так просто. Надто складна система життя, щоб нам її осягнути, все надто складно і набагато серйозніше за наші мізерні життєві цілі. Знати б істину! Та кого в нашому житті цікавлять поняття істини, справедливості, щирості….. Так пусті абстракті поняття, за необхідності їх тлумачення можна знайти в словнику. А як всі хочуть здаватися добрими, хорошими. Збоку це так смішно. Найщедріший вдавиться за копійку. Найщиріший вмре від образи. Невже так багато щастя приносить нечесно зароблена гривня. Ну не розумію я….. невже правильність , чесність та справедливість зараз і справді нічого не варті. Атак хочеться вірити, що десь вони цінуються. І навіщо такі правильні люди народжуються, в наш час це мінус. Надто сильно вони виділяються з загалу, як виявляється, не потребуючи нічого, вони забагато хочуть від життя. Їх ламають, і це життєво важливо для загальної масси народу, зламати інакодумця. Ні на кого крім себе в цьому житті реально покластись не можна. Факт. Чужі проблеми людям реально не потрібні.