одягайся проти світу...гарно сказано.
обмеженість це так низько.не про мене.
коли немаєш рамок тебе інколи бояться,вважають дикою,шаленою...це важко.
але бути кимось іншим я не збираюсь.
анархія може бути досить корисною.
немає планів,а отже немає розчарувань.
я боюсь самотності.але ж сама собі суперечу.
зі мною досить важко і я починаю сходити з розуму...
треба розбавити життя чиєюсь кров"ю.

твої зелені очі...
в голові крутиться ця пісенька.досить мило.
як добре,коли можна просто покурити і поржати.коли є з ким.
а я вже втратила їх...тих,що звуться "друзі"
можливо це я,так...але шановні,якщо ви не можете витерпіти мене в найскрутніші часи,то точно не заслуговуєте на тоді,коли мені буде найкраще.
тепер в мене тільки знайомі.привіт-привіт...

досить пусто...

Ми з"являємось на цей світ самотніми. Проте залишаючи його хочеться мати хоча б з ким попрощатись.
Вже змалечку ми знаходимо собі друзів,або вони знаходять нас. Зовсім не важливо хто кого першим побачив. Проходить час, проблема хто виграє у піжмурки відкидається далеко на задній план. Все набагато серйозніше. У такі моменти хочеться,щоб хтось був поруч. Розповісти все,а коли вже немає сил,то просто помовчати. Для цього і існують друзі. Дорослішаючи
розумієш,що не всі вони є вічними. Немає нічого вічного. Проте я вдячна всім,хто робив моє життя хоть трішки приємнішим. Навіть тим,які просто змушували посміхатись.
Добре,коли тобі нагадують,що це день твого народження,а не збільшення віку.
На мою думку дружба не повинна мати вікових чи статевих меж. Людей потрібно цінити не за матеріальним,а за духовним статусом.
Дружба грунтується на взаємопорозумінні.
Друг це коли завжди. Можливі дрібні непорозуміння та сварки. Адже в кожного на все свої причини.
У мене є кілька справжніх друзів. Надіюсь,що з часом вони ними залишуться,а не стануть просто знайомими.
"Друг-це той,хто входить у наші двері,коли весь світ виходить через них" Джоунс Е.

Ще не встигаю відчинити двері,як чую крики та докори на тему де і з ким я була.
Якби вони знали правду,то намагались би запхати мене в монастир.
Пропускаю всю їхню нечисть через вуха і змиваю туш та олівець водою.Холодною.
Скидаю джинси і передягаюсь в щось більш зручне.
В голові крутиться те,що було кілька хвилин назад і я усміхаюсь. =)
Вже сьогодні мене хвалять. Я мимовільний геній. 5-ти хвилинна слава. Але мені і цього достатньо.
Добре би було,якби на Новий Рік все вдалось.
Хоча я ніколи нічого не планую,тому не буде обідно,якщо вийде лажа.
На сьогодні все. Я виговорилась.

Він залишає на моєму ванному дзеркалі милі малюнки і безслівно йде.
Він запрошує мене на танець і наступає на ноги.
ВІн навчив мене любити його музику.
Він дає мені затягнутися.Рівно 3 рази.
Він купляє алкоголь і ми напиваємось знов.
Він забирає мене і ми тікаєм подалі від людей.
Він дає мені списувати.
Він сідає до мене на уроці.
Він притискає мої ноги до своїх,під партою,так,щоб ніхто не бачив.
Він співає в душі.
Він кривляється.
Він відчуває мене.
Він мене любить.
Він мене хоче.
Проблема в тому,що він завжди різний...я не можу втриматися одного.
Ні,я не шлюха.
Я просто боюся...прив"язатись.

я зла і небезпечна сучка.
вживаю неправду всюди,навіть досипаю її в чай.
ненавиджу себе за те,що хочу Його...
треба десь дістати трави,бо скоро буду дертися на стелю.
ламає.і то сильно.
сьогодні не була в школі.
завтра треба піти на фіз-ру і наплести вчителю,що в мене течка вже 4-тий місяць.
контрольна знов пропущена.
слова знову не сказані.
лише пісня залишилась прослуханою.
і знов болить голова,сняться жахи.
проведи мене додому...і на цей раз не йди...
на тв,навчання,друзів,і саму себе просто...забила.
існую...
може поможе та чудо-трава.

ціле літо ми провели б"ючи байдики.кожен мав хоть трохи повчитись,почитати,провідати родичів,але просто не хотілось.
безліч пригод,нових друзів,поцілунків та обіймів.
особисто я тиждень провела в глибокому запої,який закінчився,бо нестало грошей.
ще тиждень боліла голова,а потім почались концерти на площі і стало більш-менш нормально.
відривались ми як божевільні.кожен день був іншим,бо проводився з різними людьми.
було все-рок,сварки,надокучливі дзвінки на мобільний,покарання,бунти,солодка вата,кальян,булочки,кафе...
але разом з тим нічого такого і не було.
вже на початку шкільного року почалася метушня,важка програма.
а вчитися до сих пір не хочеться.проте це ще й тому,що вчителі не поважають,а в мене ще є хоч якась гордість.
було досить гарно на д.н. одного хлопця...
тоді танцювали дикі танці,пили на брудершафт,цілувались і годували один одного тортом.
а ще цього року я вперше пробувала коноплю в чиємусь підвалі.але це було лише раз,бо зрозуміла,що мені сподобалось і я стану залежною.
ще залишились в пам"яті ті дні,де ми сиділи чи то на траві,чи то біля води і просто мовчали...іноді курили і гнали самі з себе.
я не знаю,що буде далі,але сподіваюсь,що не гірше.

"налий бензина й кави"
пам"ятаєш,як нас плющило від нічної лампи на вулиці?а як ми курили гламур і я сама собі дивуючись назвала майже всі сузір"я?
і як засинали зі сходом сонця в 5-тій ранку?
і що хотіли,щоб на моєму-твоєму місці були зовсім не ми,а кохана людина.
і щоб на світанку не було так дико холодно.і щоб папіроси і випивка не кінчались.бо так впадло шукати магазин,де це все продадуть.
так хочеться чогось нового.заповнити ту порожнечу всередині.посміхнутись.пробачити і забути.
мені вже остогидли мої проблеми.тато,хвороби,школа,оцінки,вчителі,бабця,мама,дідо.деякі особи.
сигарети...
коли робиш затяжку,видихаєш дим...тоді,нехай і на декілька хвилин все стає Д О Б Р Е.
усі стверджують,що сигарки вбивають,а мені вони допомагають жити.
вони єдині з ким можна випустити свій біль на зовні.
єдині хто не зраджує.
єдині,хто зажди поруч.
нехай хоч на декілька хвилин,але мені буде...ДОБРЕ.