11 жовтня 1921 року, у Софії Київській міста Києва, на Першому Всеукраїнському Церковному Православному Соборі було створено незалежну від російської православної церкви Українську Автокефальну Православну Церкву

(скорочено − УАПЦ).
Трьома основними засадами Української Автокефальної Православної Церкви було проголошено українізацію, соборноправність та автокефалію.
Українізацію сприймали усі, ким було визнано право на життя української мови, обрядів та звичаїв, пісні та української культури взагалі.

Соборноправність, тобто участь у розв`язуванні справ Церкви усіх вірних через своїх представників на Соборах та автокефалія, тобто цілковита незалежність Української Православної Церкви від будь-якої чужої церковної влади імпонували усім, хто вів боротьбу із комуністично-більшовицькою диктатурою.
Протягом перших місяців після Першого Всеукраїнського Церковного Православного Собору 1921 року Київ знаходився у стані духовного піднесення. Щодня у Святій Софії відбувалися Служби Божі, проходили виступи проповідників, проводилися висвяти нових священиків.

За два місяці було висвячено понад 200 священиків і приблизно стільки ж дияконів.

Вже у кінці 1926 року Українська Автокефальна Православна Церква мала у своєму складі 32 єпископи, понад 3000 священиків і близько 6 мільйонів вірних.
На фото: перший митрополит УАПЦ Василь (Липківський)