Як я навчилась розмовляти російською мовою?

Ніяк.

У сім’ї ми спілкувались українською. У школі – українською. У церкві – українською. Серед друзів та колег українською або англійською. На роботі – здебільшого англійською.

Це норма для української діаспори в Америці. Для більшості українців в Україні таке мовне середовище – фантастика.

Російська мова має такі потужні позиції в Україні не тому, що вона інтуїтивно зрозуміла українцям. А тому, що колись українці були окуповані режимом, який обрав собі російську за офіційну. Це фундаментальний момент, який треба розуміти, щоб не називати запит на відновлення історичної справедливості черговим “мовосрачем”.

Якби Україна не була окупована більшовиками - ми б зараз не розуміли російської так само як поляки чи німці. Втім сталось інакше і природа двомовності України – це кривава історія завоювання, репресій, геноцидів, асиміляції та дискримінації.

Говорити про фейки і брехню - як інструмент гібридної війни прийнятно. Говорити про мову як криптографічний захист для перемоги в гібридній війні - розпалювати ворожнечу.

Сміятись з того, що в українській мові так мало слів-відповідників термінам у розвинених мовах на зразок англійської – прийнятно. Відверто говорити, як і чому так склалось історично, – не на часі.

Сміятись з росіян в Європі, коли ті сваряться з офіціантами, які не розуміють російської, - це ок. У той же час у Києві сприймати за грубість чи пихатість прохання перейти на українську - поширена реакція.

Питання української мови також є питанням боротьби з дуже поширеним в Україні комплексом меншовартості. Захист української мови – це питання виключно захисту української мови і сприяння її розвитку. І все. Решта – маніпуляції.

Дуже сподіваюсь, що народні депутати проголосують у першому читанні законопроект 5670-д і спокійно забезпечать його подальше прийняття, доопрацьовуючи за необхідності окремі його складові.

Це дуже допоможе у культурній війні з Росією, що триває століттями, і дасть можливість відновити історичну справедливість.