...Цього літа ми не встигли
Абрикоси їсти стиглі,
І бузкового ми цвіту
Не ламали цього літа,
Не дивились в очі любі,
Не побралися у шлюбі,
Не купалися у річці,
Не тинялися по гичці,
Не копали ми городів,
Не топтали переходів -
Ні підземних, ні наземних,
Ні своїх, ні іноземних,
Ми не їздили до Львова,

Не порушували слова,
Ми не мріяли в садочку,
Не дрімали в холодочку,
Не пили уранці каву,
Не ходили на заплаву,
Не ставали до роботи,
Не вивчали нові ноти,
Не дивились, як струмочком
Линуть листя і віночки,
Не пили у парку пива,
Не дивилися, як злива
Б'є дахи і верховіття,
Як каштанове суцвіття
Снігом сипе на місцину,
Як біжить чиясь дитина,
Ранком поспішає в школу,
Як фанати від футболу
Йдуть зі співом на трибуни,
Як дрижать бандури струни,
Як гуляє полем вітер,
Як складається із літер
На обкладинці абетки
У К Р А Ї Н А - наші предки
Так країну називали,
Де оцим коротким літом
На Донбасі нас вбивали..
Боже милий! Любий Боже!
Вибачай, якщо негоже
Чи негідно ми чинили
Аж до самої могили -
Та тепер ми тут, з Тобою.
Вибач, кров - то після бою.
Знаєш?.. Бачив?.. Пробачаєш?..
Ще одне: як ласку маєш,
То зроби, аби по світу
Не ходило більше літо,
Що позначене таким
"Не" переліком сумним...

Maksym Fedorchenko