- Обійми, - сказала вона тихо,
не ховала більше свої очі.
Це війна - занозою у серці,
відпускать його вона не хоче.

- Повернись! Ти тільки повернися!
Обручем здавило її груди.
Він пішов... Ще довго вслід дивилась.
Тіні насувались звідусюди.

- Повернись, - її вуста шептали.
Він пішов і, наче, час спинився,
а вона молилась і прохала:
повернись живим, ти тільки повернися!
Людмила Притула