Буває, часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, – оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є – дорога, явори, усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори...
